Існує окрема група покупців, яким абсолютно байдуже до дискомфорту, який їхні дії можуть завдати іншим. Це явище зазвичай називають «іспанським соромом» – цікавою ситуацією, коли людина поводиться вкрай недоречно або ексцентрично, але замість того, щоб відчувати збентеження, вона викликає у спостерігачів почуття незручності та розгубленості. Цікаво, що ці люди зберігають непохитну впевненість у доречності своїх дій, абсолютно не звертаючи уваги на те, що їхня поведінка виходить за рамки прийнятих соціальних норм і сприймається іншими як неприйнятна або ганебна, як зазначає Ukr.Media.
Солодощі та горіхи
Деякі покупці діють за своєю особливою логікою: навіщо платити за продукт, якщо ним можна насолодитися безкоштовно прямо в магазині? Ці люди зухвало хапають жмені цукерок, горіхів чи інших товарів великої місткості та прогулюються торговими залами, насолоджуючись своєю «безкоштовною стравою». Для працівників магазинів та більшості інших покупців цілком очевидно, що ці люди не мають наміру платити за те, що вони споживають. Їхні типові виправдання, такі як «Я просто хотів спробувати, перш ніж купувати», звучать настільки неправдоподібно та клішовано, що навіть маленькій дитині буде важко в них повірити.
Молодіжні лофери
Окремий сегмент проблемних відвідувачів складається з молоді, яка сприймає магазини не як місця для купівлі товарів, а як майданчики для створення власного «розважального» контенту. Озброєні смартфонами, вони знімають так звані «пранки» — відео, що демонструють їхні абсолютно неприйнятні витівки: стрибають у контейнери з продуктами, навмисно розбивають кавуни або розливають молочні продукти по торговому залу. Все це робиться заради простих жартів та лайків у соціальних мережах.
Пошкодження майна
Коли інтелектуальна зрілість людини тісно пов'язана з її біологічним віком, можна спостерігати вражаючі прояви «креативності». Це включає: залишання вульгарних або образливих коментарів у скриньках для пропозицій, перегони з візками для покупок по парковці та зривання цінників з товарів. Така поведінка відображає глибоку неповагу до соціальних норм і викликає зрозуміле здивування серед розсудливих людей.
Вони також переслідують працівників
Особливо неприємною тенденцією є нав'язлива поведінка деяких відвідувачів щодо працівників магазину. Молоді касири часто стають об'єктами незграбних та недоречних залицянь. Забавно та водночас засмучує те, що ці чоловіки майже завжди намагаються розпочати взаємодію з позиції зарозумілості та самовпевненості. Їхні часом зухвалі та нетактовні зауваження, такі як: «Дівчинко, я тебе помітив; кидай цю нудну роботу та негайно тікай зі мною; я твій останній шанс на щастя», виглядають не просто недоречно, а відверто комічно.
Вони позують.
Деякі клієнти відчувають невідкладну потребу демонструвати свій уявний високий статус навіть за найбуденніших обставин. Вони приїжджають до звичайної пекарні на таксі, ніби на важливу ділову зустріч. Вони демонстративно крутять ключі від дорогого автомобіля навколо пальців, намагаючись привернути увагу, щоб усі присутні могли побачити цей «символ престижу», або ж одягають вишуканий вечірній одяг. Така поведінка, природно, викликає питання: для кого насправді призначена ця демонстрація? Зрештою, постійні відвідувачі бюджетних магазинів навряд чи оцінять ці спроби справити враження, а персонал зосереджений на своїх робочих обов'язках, а не на оцінці символів статусу клієнтів. Такі демонстрації показності часто свідчать про глибоко вкорінену невпевненість та потребу в підтвердженні власної важливості.
Спіймали злодіїв
Унікальний приклад «іспанського сорому» виникає, коли спостерігаємо за поведінкою осіб, затриманих за крадіжку. Слухання абсурдних і часто непереконливих вигадок цих людей може викликати почуття сорому за їхню нездатність чесно визнати свої дії. Замість того, щоб проявити елементарну мужність і зізнатися: «Так, я вкрав і мене спіймали», вони вдаються до вигадування безглуздих виправдань, ділячись клішованими історіями про важке життя, хворих батьків, голодних дітей або стверджуючи, що «там абсолютно нічого їсти». Ці розповіді настільки типові та банальні, що втрачають будь-яку достовірність, особливо коли вкрадені речі є не товарами першої необхідності, а скоріше алкоголем, сигаретами чи предметами розкоші. Сором виникає не стільки з самого акту крадіжки, скільки з відсутності елементарної гідності та небажання брати на себе відповідальність за свої дії.
Це дитина, а я — мати.
Особливо напружені ситуації виникають, коли батьки дозволяють своїм дітям поводитися абсолютно неприйнятно в громадських місцях, прикриваючись відомим прислів’ям: «Він же просто дитина!». Бруд від дитячого взуття на товарах чи меблях – це лише найнешкідливіший прояв такої недбалості. Ситуація значно погіршується, коли некеровані діти бігають між проходами, чіпають інших покупців, кричать, влаштовують істерики або псують товари, тоді як їхні батьки повністю ігнорують таку поведінку, вважаючи, що їхній батьківський статус звільняє їх від відповідальності за дії дитини. У цих випадках часто найбільше страждає дитина, яка не має необхідного керівництва та розуміння прийнятних меж поведінки. Спроби вирішити такі проблеми з цими батьками зазвичай марні та часто провокують агресивну реакцію.
Джерело: ukr.media
