Пам'ятаєте, як у дитинстві батьки розмахували перед нами ртутним термометром, вселяючи страх щодо його небезпеки? А через мить вони підносили його нам під пахви, щоб перевірити температуру! Досить суперечлива ситуація, чи не так? Про це повідомляє Ukr.Media.
Дозвольте мені почати з самого початку. Ртуть, або Hydrargyrum латиною, — це елемент, що знаходиться в шостому періоді періодичної таблиці Менделєєва. У таблиці ртуть має атомний номер 80 і належить до підгрупи цинку.
Хоча багато хто називає ртуть металом, технічно це не так. Ртуть — це перехідний метал, який існує у вигляді щільної сріблясто-білої рідини за кімнатної температури, виділяючи дуже токсичні пари.
Хоча ртуть здається цілком безпечною і навіть привабливою (згадайте блискучі краплі з розбитого термометра), це уявлення оманливе. Насправді ртуть виділяє отруйні пари, які при вдиханні можуть спричинити не лише пошкодження легень, але й інші серйозні та часто незворотні наслідки.
Небезпека особливо виражена під час розвитку плода. Так, ртуть може навіть проникати через плаценту! З цієї причини Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) зараховує ртуть до десяти найнебезпечніших речовин для здоров'я людини.
У 1956 році кілька мешканців японського міста Мінамата захворіли на незвичайне захворювання. Симптоми включали порушення моторних навичок та змінені тактильні відчуття; пацієнти страждали від проблем із зором та слухом, невиразної мови, а в деяких випадках – від паралічу.
Пізніше було виявлено, що джерелом цієї своєрідної хвороби був скид відходів, насичених ртуттю, у сусідню затоку. Мікроорганізми у воді перетворювали ртуть на метилртуть — найшкідливішу сполуку для центральної нервової системи людини. Потім метилртуть накопичувалася в рибі, яку споживало місцеве населення.
Інциденти в Японії ознаменували початок поступового скорочення використання ртуті в усьому світі. Ключовим моментом стало підписання Мінаматської конвенції про ртуть під егідою ООН у Кумамото, Японія, 10 жовтня 2013 року. Цю угоду, названу на честь трагічних подій у Мінаматі, схвалили представники 128 країн.
Ця ситуація справді тривожна. Звичайно, я маю на увазі шкідливий вплив ртуті. Однак варто зазначити, що колись її використовували в лікувальних цілях! Так, століття тому вживання склянки ртуті вважалося нормальною практикою для здоров'я. Вважалося, що ця важка рідина виводить зайві речовини та регулює роботу кишечника.
До 1967 року в СРСР і до кінця 1970-х років у США ртуть широко використовувалася для лікування сифілісу, оскільки це захворювання було відомо своєю стійкістю до інших методів лікування. Хоча цей метод призвів до випадіння волосся та інших фізичних дисфункцій, пацієнти залишалися здоровими від сифілісу. І не забуваймо про зубні пломби, що містили ртуть.
Сьогодні, звичайно, така практика відійшла в минуле, оскільки весь цивілізований світ знає про небезпеку ртуті. Її використання в медицині тепер обмежене термометрами (і навіть то лише в кількох країнах) та як консервант у деяких вакцинах, хоча й у мінімальних кількостях.
І навпаки, у промисловому секторі ртуть використовується в різних галузях промисловості, хоча багато застосувань вже обмежені або заборонені. Наприклад, ртуть використовується у високоточних термометрах завдяки широкому діапазону температур. Крім того, вона використовується у виробництві люмінесцентних ламп. Пара всередині цих ламп випромінює світло під час тліючого розряду, створюючи значне ультрафіолетове випромінювання. Щоб зробити світло видимим, внутрішня частина лампи покрита люмінофором; без нього лампа випромінювала б лише інтенсивне ультрафіолетове випромінювання.
Ртуть також міститься в деяких компонентах електричних кіл, які витримують високі середні струми (сотні ампер), у датчиках положення, у деяких хімічних джерелах струму та навіть як робоча рідина в певних гідродинамічних підшипниках під значними навантаженнями.
Раніше ртуть додавали до фарби, що використовувалася для підводних частин кораблів, щоб запобігти заростанню морською водою. До середини 20 століття її широко використовували в манометрах, барометрах та інших метеорологічних приладах. Так виникла традиція вимірювання тиску в міліметрах ртутного стовпа.
Однак сьогодні ситуація змінилася, особливо після підписання Мінаматської конвенції. Тривають зусилля з пошуку альтернатив ртуті, щоб мінімізувати її використання або навіть повністю відмовитися від нього.
Джерело: ukr.media
