29 липня, у визначний день 160 років тому, народився Андрей Шептицький — філантроп, політичний діяч, культурний лідер, глава Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький та архієпископ Львівський. Хоча його ім'я здебільшого пов'язане з його церковною діяльністю, шлях Шептицького розкриває глибоко багатогранну та доброчесну особистість. Ось деякі важливі деталі про нього:
Андрей Шептицький
Реклама.
Він був заможним графом, який обрав чернече життя. У 1900 році Папа Римський призначив Андрея Шептицького митрополитом Галицьким, що ознаменувало початок реформ у Греко-католицькій церкві в Україні. Шептицького заслужено можна вважати поліглотом, оскільки він вільно володів понад 10 мовами. Під час своїх подорожей до США, Канади, Бразилії та Європи він вів розмови без потреби в перекладачах.
Митрополит був відданим патріотом і виступав за український суверенітет. Як представник Палати лордів Австрійського парламенту та депутат Галицького сейму, він відстоював права українців в Австро-Угорщині. Протягом Другої світової війни Андрій Шептицький очолював Українську національну раду. Він був відомим інвестором, придбавши нерухомість у Римі, Лейпцигу, Гамбурзі та кількох містах Польщі та Чехословаччини. Його інвестиції поширювалися, серед іншого, на нафтовий сектор Галичини, кондитерську фабрику «Фортуна Нова» та золоті копальні на острові Суматра. Під час Голодомору Шептицький відправляв цілі поїзди із зерном до Великої України. Крім того, під час Голокосту він захищав євреїв, ховаючи їх від нацистів, врятувавши життя понад 2000 дітей.
Митрополит засновував мистецькі установи , надавав стипендії молодим художникам для навчання в Європі, купував їхні роботи на аукціонах та заохочував своїх знайомих купувати твори українських художників. Його щедрість принесла користь таким людям, як Михайло Бойчук, Осип Курилас, Олекса Новаківський та багатьом іншим. Сам Шептицький був талановитим художником з глибокою повагою до мистецтва.
Андрій палко пропагував освіту та культуру: він заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Наукове богословське товариство, Український католицький інститут та Український національний музей. Він підтримував різні приватні навчальні заклади, а також такі організації, як «Просвіта», «Рідна школа», товариства «Луг», «Пласт» та інші. Він щедро пожертвував свій маєток у Підлютому «Пласту» для літнього таборування.
Він був справжнім бібліофілом . Він постійно повертався з подорожей із цінними публікаціями та присвячував себе збиранню та збереженню літературної спадщини. Національний музей у Львові отримав понад 3000 книг з його колекції, яка загалом налічувала щонайменше 20 000 томів, більшість з яких були втрачені за радянських часів.
Його улюбленою стравою була варена картопля зі смаженою цибулею, запивена кефіром.
Текст: Оксана Багрій
