«Цигани галасливим натовпом по Бессарабії кочують.
Вони сьогодні над річкою в наметах подертих ночують.»
(А.С.Пушкін)
Напевно, кожен із нас хоч раз у житті та побував на одному з одеських курортів. Коблево, Затока, Кароліно-Бугаз та інші курорти сучасної Одеської області відомі всім ще з радянського минулого. Але мало хто знає, що на півдні Одеської області існує дивовижна земля, шматочок тієї, що здавна називалася Бессарабією.
Саме тут довжелезним ланцюгом простяглися тринадцять солоних озер – безцінна криниця бальнеології. І саме ці абсолютно екологічно чисті місця вибрали для гніздування понад сотню різновидів водоплавних птахів: чайок, чорних та білих лебедів, качок, чапель та навіть рожевих та білих пеліканів.
Кажуть, що у особливо віддалених місцях можна побачити навіть фламінго! Загалом флора та фауна цього регіону налічує понад 29 видів риб, 6 видів амфібій, 10 видів рептилій (деякі з вищезгаданих занесені до Червоної книги України), 184 види птахів (25 занесені до Червоної книги), 35 видів ссавців (8 у Червоній книзі). Так що ці місця можна по праву назвати раєм для орнітологів. А система водно-болотних угідь солоних озер Сасик-Шагани-Алібей-Бурнас має статус міжнародних.
У радіусі 100 кілометрів немає жодних промислових центрів, портів та транспортних магістралей. Тільки виноградники та рибальські селища. Абсолютно чисте відкрите море. Дивовижне повітря – коктейль із морського солоного повітря, степового різнотрав'я та випарів високоодованого лиману. Багата морська фауна: краби, актинії, дельфіни, безліч риб та креветок… Знавці приїжджають рибалити саме в ці місця!
Вражає чистий, ніжно-жовтий і абсолютно незасмічений пісок, який за своїм складом ще й має лікувальні властивості. Лежати на такому пісочку – одне задоволення. Як стверджують «курортознавці», такою «таласотерапією» не може похвалитися жоден із сучасних міжнародних курортів.
До речі, на цьому дуже популярному ще з дев'ятнадцятого століття міжнародному курорті Буджак (сучасна назва – Лебедівка) до першої світової війни по всьому узбережжю було збудовано шикарні вілли та паркові споруди. У 20-х роках. минулого століття тут відпочивали та лікувалися відомі історичні особистості – глава Польщі Пілсудський із сім'єю, король Румунії Міхай, російські дворяни і навіть члени царської родини Романових. Високопоставлені особи приймали тут грязьові та вуглецеві ванни, дихали цілющим повітрям і відвідували розкішний ресторан, з відкритої веранди якого відкривався чудовий краєвид на море. На жаль, ці будови не збереглися до наших днів.
До початку Другої світової війни Буджак був міжнародним лікувальним курортом. Тут успішно лікували захворювання опорно-рухового апарату, гінекологічні, шкірні хвороби, ревматизм, артрити та артрози, а також хвороби легень та серця.
Наразі між морем та лісом на місці колишнього старовинного курорту розташувалися сучасні бази відпочинку селища Лебедівка. Найчистіші води Чорного моря омивають високий берег, з якого часто видно зграї дельфінів, що грають у хвилях.
Солоне озеро-лиман Бурнас давно визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення, а його лікувальні грязі використовують для лікування величезного спектру захворювань шкіри та внутрішніх органів. Озеро славиться не лише грязями, а й лікувальною блакитною глиною аналогічною глині Мертвого моря в Ізраїлі. Крім доступного і сьогодні кліматолікування та таласотерапії, активно використовується ропа та бруду лиману Бурнас.
Поруч із Лебедівкою, на іншому березі озера-лиману Бурнас, знаходиться мальовниче село Тузли. Це колишній маєток брата засновника Одеси Йосипа Дерібаса – Фелікса Дерібаса. До 1953 року в Тузлах діяла велика міжнародна грязелікарня.
Тут же бере свій початок і унікальна за красою п'ятдесятикілометрова Тузловська коса, яка розділяє море та води солоних озер, йдучи далеко-далеко, просто у відкрите море! Це місце гніздування і поселення безлічі птахів.
Сосновий бір, що займає площу 5 гектарів, робить лебедівсько-тузлівський курорт дуже схожим на курорти Балтики. До того ж клімат Бессарабії – теплий, м'який, позбавлений виснажливої спеки Криму чи холодних балтійських вітрів.
А ще сучасна Бессарабія – це край, де мешкає понад 47 національностей! Змішання слов'янської, тюркської та романської культур відчувається тут у всьому – в архітектурі, побуті та, звичайно ж, місцевій кухні, що увібрала в себе своєрідність українських, болгарських, румунських, грецьких та циганських страв. Ну а такої великої кількості вин, як у Бессарабії, ви не знайдете, напевно, ніде! Навіть італійці орендують ці землі під виноградники для свого знаменитого «Амаретто».
До речі, сучасне населення краю – переважно нащадки переселенців. Під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр. районний центр Татарбунари знаходився під владою самодержавної Росії та був заселений українцями та росіянами.
У 1804-1805 р.р. задунайські запорожці отримали дозвіл цариці селитися «по татарських ордах». 1807 року сюди перенесли і резиденцію кошового Задунайської Січі. За козаками ці місця почали заселяти відставні солдати російської армії. Наприклад, місцеве село Білолесся було столицею задунайських козаків (Акмангіт). Інші села були започатковані відставними суворовськими солдатами, переселенцями з Болгарії (1928 рік), біженцями з Полтавської та інших російських губерній, вівчарами – муканами, вихідцями з Австрії.
Населення Буджака збільшувалося також і за рахунок кріпаків-утікачів з центральних і східних регіонів України. Переселенці приносили на нові землі свій уклад, звичаї та культуру. В результаті виникла досить колоритна та універсальна культура народу «буджацького степу». Можливо, тому люди тут надзвичайно красиві, спокійні, величні та добрі.
Єдиною проблемою сучасного курорту Лебедівка є відсутність прісної води – її привозять із райцентру. А незручна транспортна розв'язка і відсутність будь-якого прийнятного транспорту дозволяє цьому нерозвиненому поки що курорту залишатися малолюдним. Сезон тут починається з середини травня і закінчується на початку вересня. Взимку тут зловісно вирує Чорне море і виють на місяць сторожові пси. Натомість у льохах мешканців Лебедівки та Тузл зберігається чарівне бессарабське вино, яке й зігріває їх довгими зимовими вечорами.
Отже, якщо ви шалено втомилися від ритму столичного життя і мрієте про спокійний відпочинок, приїжджайте до Бессарабії. Тут ви не знайдете дорогих ресторанів та казино, тут немає галасу, гучної музики та інших витрат цивілізації. Якщо ви дійсно любите спокій і тишу, прогулянки морським узбережжям, красиву природу, полювання, риболовлю або просто цілющий сон під шепіт хвиль, значить це те саме місце, яке вам неодмінно слід відвідати.
