Робота «на дядька» може дати Вам все – гроші, влада, статус, знання, досвід, корисні зв'язки, цікаві знайомства та багато іншого… Вона не може дати Вам тільки одного
– почуття Одноосібного та Повновладного Творця!
Геннадій Павленко.
А може, Вам це і не треба? Почуття Одноосібного та Повновладного Творця!
Тільки Ви самі можете відповісти на це запитання.
Глобально, люди через свою лінощі втрачають своє життя. Як? Дуже просто. Працюючи на якійсь тупій і монотонній роботі. Робота – від слова РАБ. Хоча багато хто, абсолютна більшість, не хочуть цього визнавати.
Ми сповнені талантів та здібностей, які дозволяють нам бути успішними та багатими людьми. Але ці можливості включаються лише тоді, коли ми робимо те, на що не вистачає здібностей, що використовуються сьогодні. Наші таланти працюють лише тоді, коли ми живемо в умовах виклику та перевищення своїх сил. Коли виходимо із зони свого маленького комфортного світу в Світ, сповнений небезпек та пригод. Як біг змушує легені прокачувати більше повітря, так і цілі, яких ми не можемо досягти в стані «зараз», змушують включатися наші таланти, тим самим приносячи нам задоволення від життя та радість Творчості. Так, та саме Творчості, з великої літери. А якщо задоволення та радості у житті немає (або є лише з офіційно дозволених приводів, Новий рік, наприклад), то це не життя. Це схоже на смерть, чим, насправді, і є.
Життя без радості та задоволення від використання своїх талантів – це повільна смерть.
Звичайно, можна вигадати багато відмовок, типу «Мені сім'ю годувати, яке вже тут…»
Ми говоримо собі «Треба» замість «Хочу», забуваючи про свої почуття та емоції. Те, чого хочеш завжди викликає позитивні емоції. А “Треба”? Наприклад, у мене завжди негативні. Кому треба? Якщо треба мені, я говорю «Хочу»!
А тепер згадайте себе чи своїх знайомих, які роками оруть на роботі, яку роблять автоматично. Вони вже стільки разів це робили, що навіть думати не треба, як це робити. Все вже відомо. Потрібно просто в потрібний час з'явитись і в потрібний час закінчити. Ні, є, звичайно, невеликі «незрозумілі», але це все вирішується простою «перестановкою кубиків», тобто внесенням невеликої різноманітності у свої дії. І те, ця різноманітність, як правило, зустрічається в багнети.
І ось живе така людина таким життям рік, другий, третій, і відчуває «Млинець: Щось не те – якось жити не хочеться. Нудно. Енергії немає». Причина проста – автоматичні дії не вимагають використання всього того величезного потенціалу, який є Людина. А змінити своє життя страшно! Нехай краще все йде по-старому.
Своя Справа – зовсім інша пісня! Навіть найменший бізнес – це не робота. Щоправда, роботи як такої там у десятки разів більші. Найважчою – думати, винаходити щось, діяти, долати перешкоди, вирішувати проблеми… А ось доходи… Іноді вони можуть бути меншими, ніж у людини, яка закінчує роботу о 17 годині. І навіть розоряються багато … І все-таки, підприємець, що навіть розорився, – вже інша людина. Навіть, якщо він піде РАБОТАТИ, це лише перепочинок перед ривком, накопичення сил для нового стрибка! Перевірено на собі!
Звісно, є люди, які ніколи не підуть у підприємці. Але ж у кожного ми маємо хобі, яке і можна поєднати з роботою. Знайдіть, як застосувати те, що ви любите робити на практиці. Як отримати із цього дохід. Адже комусь потрібно те, що Ви робите із задоволенням. І не бійтеся брати на себе відповідальність!
Я якось вигадав таке визначення: «Якщо цій справі можна навчити найрозумнішу мавпу, це справа недостойна людини». Зрозуміло, що його, це справа, комусь треба робити, але чому саме Вам?! Ви що, крайній, чи що? З чого Ви вирішили, що Ви повинні нести цю службу?!
