Батальйонна тактична група: Революція у сучасній військовій справі
Військовий експерт пояснює ключові відмінності нового підходу до ведення бойових дій з використанням батальйонних тактичних груп (БТГр) порівняно з традиційними формуваннями за родами військ.
Що таке батальйонна тактична група (БТГр)?
Перш ніж говорити про БТГр, варто розібратися з поняттям “тактична група” (ТГр). Це спеціалізований термін у військовій сфері, що означає зведене підрозділ сухопутних військ, сформоване для виконання конкретного бойового завдання. Його створюють шляхом посилення батальйону підрозділами, які не входять до його стандартної організаційно-штатної структури. Зазвичай, ТГр є формуванням батальйонного рівня, тобто БТГр, що налічує приблизно 500-700 військовослужбовців. Однак, існують і ТГр бригадного рівня, які можуть сягати близько 4 000 осіб.
У чому різниця між батальйоном та БТГр?
Класичний батальйон зазвичай складається з одного роду військ, наприклад, піхоти. Його командир керує виключно піхотними підрозділами. Натомість, командир БТГр не обмежується одним родом військ. Йому можуть бути додані артилерійські та танкові підрозділи. Або ж танковому командиру – значна кількість піхоти та реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). До складу БТГр також можуть входити розвідувальні підрозділи, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), оператори дронів та інші фахівці. Це фактично робить командира загальновійськовим, який керує різнорідними силами на певній ділянці фронту.
Завдяки різноманітному озброєнню та фахівцям, БТГр здатні виконувати широкий спектр завдань: від протидії танкам до бойових дій у міських умовах. Сучасні армії все частіше готують свої підрозділи до дій саме у форматі ТГр, відмовляючись від суто танкових чи піхотних батальйонів. Прикладом є Армія оборони Ізраїлю, яка проводить свої останні навчання, експериментуючи зі складом та оснащенням тактичних груп.
Чи повинен командир піхоти керувати танками?
Безумовно. Командир піхоти має володіти навичками управління танковими підрозділами, так само як танковий командир повинен розумітися на тактиці піхоти та бути компетентним у використанні інших систем, наприклад, дронів. Сучасні програми підготовки командирів батальйонної ланки включають навчання з управління БТГр, які можуть включати навіть інженерні війська. Важливо також розуміти, як ефективно залучати авіацію.
Дії військ окремо, за застарілими методами, роблять підрозділ неспроможним виконати низку сучасних бойових завдань. Перемогу забезпечують лише злагоджені дії різнорідних сил, часто на різних рівнях.
Чому це відбувається?
Причина проста. У сучасному світі, де інформація та події на полі бою оновлюються з небаченою швидкістю, ситуація може змінюватися миттєво. Щойно ви зайняли панівну висоту, як з’являються ворожі танки. Ви зупинили танки, але вже потрібно завдати артилерійського удару по колоні противника, що насувається. Після цього – підняти в повітря дрони-камікадзе або розвідувальні апарати. І так далі. Звичайні піхотні чи танкові батальйони просто не в змозі впоратися з таким обсягом завдань.
Яким буде поле бою найближчим часом?
Майбутні конфлікти поставлять перед командирами асиметричні виклики. Одна сторона, маючи технологічну перевагу та ефективні засоби виявлення, домінуватиме на полі бою. Інша сторона, навпаки, буде використовувати укріплені позиції, створювати опорні пункти в населених пунктах та прагнути досягти паритету в системах спостереження.
Здатність уявити таке поле бою та визначити своє місце на ньому є критично важливою навичкою для майбутнього командира тактичної групи.
Бойові дії можуть відбуватися будь-коли та за будь-яких умов: взимку і влітку, вдень і вночі. Від командира вимагається постійне навчання вже в процесі виконання бойових завдань. Йому необхідна максимальна мобільність та свобода у прийнятті рішень. Він має навчитися ефективно використовувати наявні ресурси своєї тактичної групи, не чекаючи директив згори.
Які вимоги до бійців, що діють у складі БТГр?
По-перше, вони мають бути навчені веденню бойових дій у найскладніших умовах: лісостеп, міська забудова, гірська місцевість. Це включає як оборону, так і штурм ворожих укріплень у рамках комбінованих атак.
По-друге, потрібна висока технічна грамотність, тобто вміння працювати зі складними системами. Особливу увагу слід приділяти системам пошуку та виявлення, роботам і дронам. Армії, чиї бійці відставатимуть у цьому, програють у сучасній військовій справі.
У протистоянні двох тактичних груп переможе та, яка першою виявить противника, командир якої швидше ухвалюватиме зважені рішення, формуватиме бойові завдання та своєчасно доводитиме їх до підрозділів. Швидкість є ключовою характеристикою тактичної групи в майбутніх битвах. Бійці повинні бути висококваліфікованими та компетентними. Сьогодні недостатньо бути просто піхотинцем – необхідно володіти навичками інженера, снайпера, оператора дрона.
Які тактичні групи актуальні для ЗСУ?
Щоб зрозуміти, що саме потрібно Україні на полі бою, варто проаналізувати структуру російських тактичних груп. Російські БТГр часто являють собою артилерійські формування з підсиленням розвідки та піхоти. Вони прагнуть забезпечити перевагу в повітрі завдяки великій кількості систем ППО та авіації, а також використовують тактичні ракети. Це означає, що статика та пасивність є прямим шляхом до поразки.
- ЗСУ мають формувати максимально мобільні штурмові тактичні групи, що складаються виключно з рухомих підрозділів, без статичних польових артилерійських гармат. Це мають бути “тактичні кулаки” з піхотинців-штурмовиків, підсилених щонайменше ротою танків, мобільними засобами ППО та найкращими розвідувальними підрозділами.
- Критично важливо забезпечити такі ударні групи найкращими засобами зв’язку та найкомпетентнішими фахівцями.
- Фланги таких ударних груп повинні прикривати загони легкої піхоти, бійці територіальної оборони (ТРО) та окремих механізованих бригад.
- ЗСУ варто зосередитися на створенні тактичних груп бригадного, а не батальйонного рівня. Наприклад, десантно-штурмова бригада з доданим батальйоном танків, підрозділами ППО та розвідки повинна мати можливість прориватися вглиб російських порядків, уникаючи виснажливих контактних боїв, де ворог може реалізувати свою вогневу перевагу. Важливо обходити частини РФ та брати їх в оточення.
- Вище командування Генерального штабу має усвідомити, що статика та пасивність неминуче призведуть до поразки, попри всю складність та страх, пов’язані з цим усвідомленням.
Може здатися, що зникнення класичної професії піхотинця означатиме зникнення самої піхоти, а на її місце прийдуть численні фахівці. Однак, це не зовсім так. Доки існує потреба просто “прийти і вбити клин”, піхота не втратить своєї актуальності. Поки існує військова справа, залишатиметься потреба і в піхоті, але вже не в рамках окремих полків, як це було раніше, а в контексті нової концепції тактичних груп.
Підсумок від Українське життя:
Ця стаття глибоко розкриває еволюцію військової тактики, пояснюючи переваги та необхідність використання батальйонних тактичних груп (БТГр) у сучасних умовах. Розуміння цієї концепції є ключовим для усвідомлення нових реалій ведення бойових дій, що вимагають комплексної підготовки, гнучкості та швидкого реагування. Інформація буде корисною для тих, хто цікавиться військовою справою, аналітиків, а також для розуміння шляхів розвитку Збройних Сил України.
Дізнатися більше на: focus.ua