Перейти в минуле і виникнути заново.
Розбити ланцюги
І з злою кров'ю ворога
Наповнюйте духом
(«Заповіт», 1845, Переяслав)
9 березня 2025 року Україна та світова спільнота вшановують 211-у річницю від дня народження українського письменника, художника, філософа та громадського діяча Тараса Шевченка. Від сьогоднішнього ранку його пронизливі та вражаючі вірші ширяться соцмережами, відображаючи те, як українці вшановують Тараса Григоровича. Роздуми поета про свободу та наш шлях до неї резонують зараз сильніше, ніж будь-коли.
Ілюстрація Михайла Бойчука, 1920 р
реклама.
В Україні та за її межами Кобзаря шанують як вісника правди, провидця, провидця. Його щирі вислови залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні. «Волею історії він є синонімом України і продовжує розвиватися своєю дорогою, вбираючи нові дні й досвід народу, відгукуючись на свіжі болі й думки, ставлячи перед собою нові скрижалі долі», — зазначив Іван Дзюба. Почуття Шевченка до України яскраво свідчать про глибокий патріотизм і любов поета до батьківщини.
Цього дня його твори набули особливого пророчого значення. У вересні 2022 року, під час чудового контрнаступу на Харківщину, коли українські війська визволяли Балаклію, а солдати знімали російський плакат з рекламного щита, було оприлюднено текст Кобзаря, а саме з поеми «Кавказ»:
І слава вам, сині гори,
Закріплений льодом.
І вам, доблесні лицарі,
Бог не покинув.
Боріться – переможете,
Бог вам на допомогу!
За тобою правда, за тобою слава
А воля — це святе!
Здається, нема нічого більшого, нема в Бога нічого, як Дніпро, і наш славний край…
Тарас Шевченко, автопортрет, 1840−1841
Нема на світі України,
Іншого Дніпра немає,
А ти блукаєш по чужих краях
У пошуках добра
Люблю її глибоко, Так дорого лелю свою Україну злиденну, Що прокляв би Бога святого, За неї душу пожертвував!
Любіть свою Україну. Бережіть його… У важкі часи, В останню важку хвилину Моліться до Господа за це.
Наша думка, наша мелодія
Не згине, не зів'яне…
Де, люди, честь наша,
Честь Україні!
Холодне серце, коли я згадаю, Що не знайду спочинку в Україні, Що не буду жити в Україні, Що вклоняюся народу і Господу.
Щоб розлогі були луги,
І Дніпро, і круті гори
Видно було, чути було,
Як реве ревучий
Ем
Источник
