Якщо трохи переінакшити знаменитий вірш Маяковського на свій лад, то отримаємо дуже актуальний на сьогоднішній день слоган: «Я кудись піду, нехай мене навчать!»
За великим рахунком все саме так і виглядає: молоді фахівці, що випускаються «в політ» різними солідними і не дуже навчальними закладами, стоять на такому роздоріжжі з усіма страшними підводними каменями, що манять і лякають, а також надводними, рясніють і заманюються, що від усього цього розмаїття можна розтерти.
Ви теж були в такому стані? А може, зараз перебуваєте? Тоді давайте розбиратись разом.
Почну з того, що було сказано мені багатьма недурними і досить процвітаючими людьми:
“Все тільки в твоїх руках!”, “Ти можеш зробити і знайти все, що забажаєш!”, “Усьому можна навчитися, головне тільки – бути впевненим у собі”, “Немає нічого неможливого” …
А також: «Не бійся робити помилки», «Пробуй. Вирішуйся», «Якщо не сподобається, завжди можна піти» .
І якщо з приводу всього вище написаного я посперечатися не можу – гарні слова та великі істини, то з останньою фразою трохи не погоджуся.
Часто таке чую, мовляв, не бійся змінити місце, піти тощо. і т.п., але дозвольте, знайти роботу, щоб потім “якщо що – звільнитися” і почати пробувати щось інше, – це вже трохи віддає безвідповідальність і асоціюється у мене більше з “надкушуванням”, ніж з поїданням і перетравленням. Хоча раціональне зерно в цьому є: час зараз інший, стабільності ніякої, потрібно підлаштовуватися під обставини та прислухатися до свого організму, а не до роботи чужорідного «дружного колективу», та й «їсти хочеться завжди».
І все ж… Як порадила мені одна мудра людина (а все тут мною сказане – виключно добрі поради і не більше, нав'язуватися не смію, боже борони!): «Спочатку добре подумай і визначся, де б ти хотіла працювати. Потім вибери напрям і план подальших дій, потрап у потрібне тобі середовище і протримайся там хоча б 3 роки» .
Ну, звичайно, у реченні «протриматися» мій опонент мав на увазі не плисти мертвечиною за течією, а напрацьовувати знання, досвід, стаж і «заробити собі підвищення, адже тоді навіщо тобі там працювати»?!
Ось так мені були пояснені мої подальші дії щодо завоювання… ну не миру (хоча, чому б і ні!), але свого покликання, своєї справи. Проговорили ми з ним у поїзді всю ніч, точніше я слухала, а мене наставляли на «шлях істинний», і, зрештою, я визначила для себе ключові моменти моєї світлої майбутньої кар'єри :
1. Добре обміркувати «свій шлях» (трохи пафосно, але суть передає). Думати можна довго, головне, щоби результативно! Що ви вмієте, що вам подобається робити, а головне, чим ви досі вперто займаєтеся, а до чого як не примушуй, руки не доходять, до яких тренінгів ви не вдавалися?
Чистосердечна відповідь дуже важлива, тому що працювати на благо людства, і в першу чергу себе коханого, вам доведеться, а зробити це найпростіше в тій галузі, до якої ваша душа лежить і де справа сперечається. Тобто, знайти щось, що ви розумієте, можете і хочете робити. (Останнє залежно від обставин цілком допустимо не враховувати, тому що бажання – штука мінлива, яка залежить від труднощів, лінощів і невдоволень начальства).
2. Зуміти підняти всіх на вуха своїми пошуками. Не довести до жару, а просто ненав'язливо говорити, питати, просити дізнатися, якщо це можливо, всього, що стосується обраної вами сфери. Газети, знайомства, Інтернет, розмови з друзями, оголошення на зупинках, навіть спілкування з родичами може не безпосередньо, але таки привести вас до потрібного офісу тієї самої роботи вашої мрії.
Те ж спілкування з бабою Дусею, яка випадково спіймала мене на сходовому майданчику і не відпускала до самого порога її квартири, дало мені не тільки «захоплюючу» розповідь про життя її онука, а й корисну інформацію, як, куди і за допомогою чого він на роботу влаштувався. Намотала собі на вус.
3. Не засмучуватись і не вішати ніс! Бо коли шукаєш, доводиться стикатися з «деякими труднощами»; як гарно кажуть деякі, при цьому не вдаючись у подробиці (але риса це загалом хороша – не скиглити і не скаржитися!).
Розчарування, обман, «зіпсованість» начальства (стосується як поганого виховання, так і шкідливих звичок та самолюбування) – все це закінчується порожніми витратами, зневірою у свої сили знаходження «місця під сонцем», аж до руйнівних думок: «Вже все одно куди, а то б гроші, аби гроші.
Весь парадокс у тому, що терпіти нескінченно ви не зможете, а весь той час, поки терпітимете, ні задоволення від зробленого, ні високих результатів не отримаєте. Тільки роздратування та втома, яка особливо притаманна нелюбимій роботі. Особлива, що спустошує, і навіть певною мірою руйнує втому.
4. Не припиняти вчитися та навчатися. Щось дізнаватися, чимось цікавитись, кудись прагнути та вдосконалюватися. Тому що ніколи не знаєш, що, врешті-решт, відіграє вирішальну роль при прийнятті тебе на роботу, а що навіть допоможе на цій самій роботі втриматися і не славитися дурнем, особливо спочатку.
Загалом від вас потрібно перебувати в легкій незадоволеності і бажанні досягти кращого результату. Тоді й вийде пробитися.
5. І наостанок – виявляти до себе повагу та строгість. Тоді перше допоможе вам показати іншим свою ціну, а друге підкреслить вашу цінність. А доброзичливість та охайний вигляд допоможуть скласти роботодавцям правильні висновки про вас.
Терпіння та удачі вам у пошуках свого покликання!
