Бувають у житті ситуації, коли необхідно накопичити грошей на щось потрібне протягом обмеженого проміжку часу або з якихось важливих причин «затягнути тугіше пояси».
Ми сьогодні, мабуть, не розглядатимемо ті негативні ситуації, через які з'являються «дірки в кишенях», а поговоримо саме про творчу сторону такого питання, як тимчасові фінансові труднощі.
З власного досвіду зрозуміла: яка це часом чудова річ – брак грошей! Звичайно, не та, хронічна, яка розтягується на довгі місяці та роки, а та, що дозволяє переглянути спосіб життя. Нестача коштів, що дозволяє знайти ті маленькі щілини, куди потроху витікають наші гроші, а також змінити своє харчування у бік (зауважте!) здоровішого.
Як приклад: коли в нашій родині бувають такі часи, то відразу починає вимикатися світло в приміщенні, з якого вийшли, вимикається телевізор, який ніхто не дивиться, вимикається монітор комп'ютера, коли від нього відійшли, а якщо відійшли надовго – то перемикається на енергозберігаючий режим очікування.
Далі: запаси продуктів, що «залежалися» на полицях, типу круп та консервів, різко зменшуються. Вигадують нові страви з того, що є в холодильнику, а не з того, що треба піти та купити. Звичайно, це лягає додатковим тягарем на наші жіночі плечі. Звичайно, купити пельмені або котлети завжди простіше, але, на жаль.
Зате тут же згадуються млинці, оладки та коржики – з мінімуму продуктів, і рагу – з того, що знайшлося на полицях. Супи стають пісними, а якщо і на бульйоні – то м'ясо звідти вирушає до других страв.
Для когось, зокрема й для мене, це норма. Але одна моя знайома не знала і сприйняла в багнети цей старий добрий рецепт наших мам і бабусь – м'ясо з супу в друге. Наприклад, у ті ж макарони «флотською». Так економляться гроші, але стіл при цьому не збіднюється. Однак коли у цієї самої знайомої настали важкі часи (а чоловік її – типовий м'ясоїд, які не приймає стіл без м'яса), їй дуже став у нагоді цей прийом.
Один з головних плюсів, що зазвичай випливають із тимчасових грошових труднощів (вірніше, нашого до них правильного відношення), – у тому, що наш спосіб життя стає набагато здоровішим – адже з нашого меню зникають такі речі, як ковбаса, копченості та кондитерські вироби, недоступні тепер через відсутність грошей чи спроби їх зберегти. Зате на столі частіше з'являються супи, каші та рагу, зроблені практично тільки з того, що було, з мінімальним вмістом жирів та інших шкідливих для організму речей.
Адже вже давно помічено, що найздоровіше харчування – це найдешевше харчування – каші та овочі, а не ковбаса та згущене молоко! До речі, про згущене молоко – через пару тижнів її відсутності в нашій родині виявляється, що забуті банки з бабусиним варенням, що запилилися, – дуже навіть непогана альтернатива. Чай з варенням – така «смакочка»! Особливо коли закінчується цукор.
У такі періоди зазвичай практично безболісно відбувається перехід на компоти та морси з мінералок і – зовсім страшна річ – лимонадів, пепсі-кіл та відновлених соків. Я часто «б'юся» із пристрастю чоловіка до цих усіляких «шипучок», у яких, крім «вітаміну Е», як ми його називаємо (він же барвник, він же ароматизатор, він же консервант), навряд чи знайдеться хоч щось корисне для нашого організму!
У такі періоди згадується, що взяти на роботу те, що приготовлено вдома, завжди вигідніше та корисніше. Хоча на моєму досвіді любителі в перерву бігати в магазин ніколи не погоджуються із цією простою істиною. Здається, це така дрібниця – подумаєш, витратив сто-двісті рублів! Але, як правило, грошей на щось розумне у таких людей ніколи немає, зате є дуже неприємна для оточуючих звичка позичати до зарплати… Шкода, що такі товариші забувають стару добру істину: «Копійка рубль береже».
У мене був такий показовий випадок кілька років тому. Я працювала в молодому, навіть, я сказала б, юному, як і я сама – на той момент – колективі. Зарплати у всіх були приблизно однакові, але ставлення до грошей зовсім різне. Відсотків сімдесят дівчат із нашого колективу дружно йшли на обід у прилеглий магазин і скуповували все, чого їм хотілося – булочки, шоколадки, сирки, йогурти, соки, готові салати та інше. Я і ще кілька людей приносили обід з дому – в основному каші, макарони з чимось і таке інше, частенько піддаючись глузуванням з боку любительок покупних делікатесів.
Найцікавіше починалося за півтора-два тижні до зарплати – сто відсотків колективу несли їжу з дому, ми – як завжди, а ті самі дівчата – зі скорботним виглядом та розмовами про маленьку зарплатню.
Через деякий час я нагромадила на телевізор і на радостях поділилася новиною з колективом. Дуже прикро було чути від однієї з колег навмисне голосно про те, що, мовляв, «все прибідняється, а сама телевізори купує». До речі, ця дівчина для того щоб купити зимове пальто, що коштувало вдвічі дешевше за телевізор, брала кредит на кілька років і гнулася від «непосильних» виплат.
Зрозуміло, що на одних обідах не заощадиш, але зазвичай це показник того, чи затримуються в людини гроші в руках або, на жаль, не затримуються. Адже ми часто бачимо, що сім'ї з приблизно однаковим доходом живуть по-різному: одні примудряються зробити ремонт і з'їздити відпочити, а інші тільки зітхають – гроші як вода.
Саму похвальну і для мене поки що недосяжну групу людей складають ті, хто, завдяки ось таким «тимчасовим труднощам», вирішив щось змінити у своєму житті і зробити те, на що в благополучний і «ситий» час навряд чи колись наважився б – знайти нові шляхи заробляння грошей замість тотальної економії.
Адже, як не економ, міркують, мабуть, вони, а додаткових грошей за це в кишеню ніхто не покладе і під лежачий камінь, як відомо, нічого хорошого не тече. Дуже яскравий приклад – досвід важких 90-х років: хтось впадав у глуху депресію і вважав копійки, а хтось, незважаючи на гордість, йшов торгувати на ринок. Я думаю, це найкращі, найбажаніші наслідки всього вищеописаного – тимчасові труднощі пройдуть, а навичка залишиться.
Звичайно, я бажаю всім читачам, щоб таких тимчасових труднощів було поменше, а якщо й були – то лише зі знаком «плюс» – планування великої покупки, наприклад. Однак у будь-якому разі часом, як бачимо, це дуже корисно.
Адже головне – поставитися до цих періодів не як до «чорних днів», а як до можливості набути корисних звичок та отримати потрібні уроки.
