Навіть попри те, що Ісуса Христа заарештували та розіп'яли римляни, фарисеї відіграли значну роль у його арешті та страті, як повідомляє Ukr.Media.
Вони люто критикували його вчення та його послідовників, а їхні дебати займали чільне місце в Новому Завіті.
Хто були фарисеї, і що підживлювало їхню ворожість до Ісуса та його вчень?
Хто були фарисеї, саддукеї та ессеї?
Основна інформація про ці групи походить з Нового Завіту, а також з праць єврейського історика Йосипа Флавія, який, як вважається, сам був фарисеєм. За часів Христа в Юдеї існували три основні релігійні угруповання: фарисеї, саддукеї та ессеї.
Саддукеї були найменшою сектою, але мали найшанованіший соціальний статус, будучи частиною священицької аристократії. Вважається, що термін «саддукеї» походить від імені Садока, первосвященика часів правління царя Соломона.
Саддукеї були відомі своїми суворими судами. Найвищою юридичною інстанцією в той час був Синедріон на чолі з первосвящениками Анною та Кайяфою, які визнали Ісуса винним. Саме ці первосвященики підбурили Юду зрадити Вчителя римлянам.
Фарисеї були головними ідеологічними та політичними супротивниками саддукеїв. Між цими двома фракціями існували постійні суперечки та конфлікти з теологічних питань. Зокрема, фарисеї виступали проти еллінізації, яку схвалювали саддукеї, і вони рішуче критикували римське правління в Юдеї.
Термін «фарисей» можна вільно перекласти як «відокремлений», що вказує на відокремлення від гріха, нечистоти та пороку. Фарисеї виступали за суворе дотримання релігійних законів і різко засуджували інакодумців.
Ці люди були високоосвіченими та добре знали Святе Письмо. Фарисеї прагнули систематизувати заповіді Старого Завіту та уточнити їх. Однак у своїй пристрасті до духовності вони іноді переступали розумні межі. Наслідки цього стануть зрозумілими пізніше.
Зрештою, були ессеї. Поки фарисеї та саддукеї мали свої суперечки, ессеї вирішили повністю розірвати зв'язки з Храмом. Фактично, деякі з найбільш радикальних серед них взагалі відмовилися від світського життя та заснували власні громади.
Фарисеї в Новому Завіті
Такий був контекст в Юдеї протягом I століття нашої ери. Коли Ісус Христос почав проповідувати та збирати послідовників, його стосунки з фарисеями ставали дедалі напруженішими. Ця напруженість виникла ще до того, як виникли протистояння з Христом. Наприклад, коли Іван Хреститель почав хрестити людей у Йордані, фарисеї швидко розкритикували його, ставлячи під сумнів його авторитет, оскільки він не був Месією.
Цікаво, що Ісус поділяв численні вірування з фарисеями, такі як воскресіння мертвих, духів та ангелів. У своїх вченнях він наголошував на важливості дотримання правил, встановлених фарисеями:
«На Мойсеєвому місці засіли книжники та фарисеї; тому все, що вони вам скажуть робити, робіть і робіть».
Водночас він критикував самих фарисеїв. Його докір випливав з їхнього недотримання Закону, який вони проповідували, та їхньої заглибленості в гріх:
«Не чиніть за їхніми вчинками, бо вони говорять, але не роблять».
Зрозуміло, що це не сподобалося фарисеям. Вони були впевнені у своїй праведності та моральних принципах, і раптом хтось звинуватив їх у лицемірстві та егоїзмі.
Наприклад, одним із джерел конфлікту була прихильність фарисеїв до багатства, яке вони розглядали як знак Божої прихильності, нагороду за свої доброчесні вчинки. Однак, як добре відомо, Ісус засуджував любов до грошей. Він навчав, що замість накопичення багатства люди повинні займатися добрими справами та допомагати своїм ближнім.
Існували й інші джерела суперечок. Наприклад, фарисеї стверджували, що Ісус порушив суботу, зцілюючи людей. Субота — це священний день, коли заборонено працювати, і фарисеї суворо дотримувалися цього правила. Вони розглядали дії Ісуса щодо зцілення хворих як працю, а отже, порушення суботи. Той факт, що він водночас чинив добро, не мав значення; він порушив правило, і це було все, що мало значення.
Іншого разу учні Ісуса збирали колоски кукурудзи на полі в суботу та з'їдали їх. Це також вважалося роботою або жнивами, і служило ще однією підставою для нападок. Чому Ісус вдавався до таких провокацій? Для нього це був шанс обернути звинувачення своїх супротивників проти них самих, що ілюструвало те, що під їхньою очевидною побожністю ховається порок.
В якийсь момент фарисеї навіть намагалися вбити Ісуса, побивши його камінням. Однак він продовжував викривати їхні гріхи, звинувачуючи їх у лицемірстві та жадібності. Таким чином, взаємна зневага між фарисеями, садукеями та Ісусом Христом була очевидною. Були винятки, як-от фарисей Никодим, який підтримував його вчення та захищав його.
Термін «фарисей» продовжує використовуватися й сьогодні і став синонімом релігійного лицемірства та самозадоволення.
Джерело: ukr.media
