Українська культура віками протистоїть російському тиску, відстоюючи свою самобутність. Її намагалися викорінити, заборонити, знищити фізично, ліквідуючи еліту нації — людей, які цю культуру створювали. У дні скорботи згадуємо імена тих, чиє життя трагічно обірвалося в Сандармосі — де 27 жовтня та 1–4 листопада, було страчено 1111 осіб, серед яких — зірки української інтелігенції.
Зустріч харківських і київських митців (Київ, 1923 рік), яких потім назовуть "Розстріляним відродженням"
Реклама.
З 5 серпня 1937 року набуло чинності рішення Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи". Розпочалися масштабні убивства людей, так званих "ворогів народу": прозаїків, живописців, діячів мистецтва, науковців, конструкторів, військових. Їхні судові процеси були сфальсифіковані — людей засуджували за причетність до вигаданих об’єднань та підготовку неіснуючих диверсій. Вердикт один — смертна кара.
У 1937 році, в розпал червоного терору, в урочищі Сандармох у віддаленій Карелії відбулась одна з найбільших каральних акцій НКВС. Лише за декілька днів з 27 жовтня по 4 листопада тут відбулася наймасовіша страта української інтелігенції. НКВС стратило 1111 людей, у тому числі 287 українців та орієнтовно пов'язаних з Україною осіб. Тоді режим знищив Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валер'яна Підмогильного, Марка Вороного, Миколу Зерова та інших значних представників українського ренесансу 20-х років ХХ століття. Загалом же у цьому жахливому лісі було знищено близько 10 тисяч людей 58 національностей та етнічних груп. Вшановуємо визначних особистостей, яких Україна втратила в ті страшні дні.
Лесь Курбас
Лесь Курбас — постановник, актор, теоретик театру, засновник сучасного українського театру. Він знав 8 іноземних мов, створив 6 нових театрів та першим серед радянських митців отримав Паризьку театральну нагороду. Був заарештований та ув'язнений на 5 років за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації та за задум вбити другого секретаря ЦК КП(б)У. У засланні режисер не припиняв працювати — поставив близько десяти вистав. У 1937 році його разом із колегою Миколою Кулішем стратили на Соловках в урочищі Сандармох. А дружині Валентині Чистяковій повідомили, що чоловік помер від апоплексичного удару. До кінця своїх днів, вона так і не дізналася правдивої причини смерті Леся Курбаса.
Лесь Курбас
Валер’ян Підмогильний
Валер'ян Підмогильний — романіст, редактор, один з найвидатніших українських перекладачів французької словесності. Засновник психологічного реалізму в літературі українського відродження, автор відомих романів — “Місто” та “Невеличка драма”. Його заарештують за звинуваченням: “участь у діяльності терористичної організації, яка ставила собі за ціль організацію терору проти лідерів партії”. Засуджений на строк 10 років з конфіскацією особистого майна. Але через два роки буде розстріляний в урочищі Сандармох.
Валер’ян Підмогильний
Микола Куліш
Микола Куліш – український белетрист, режисер, драматург, представник Розстріляного відродження. З середини 1920-х років Куліш стає однією з головних фігур українського літературного, суспільного і мистецького життя, а також провідною фігурою тогочасної української драматургії. Тому у листопаді 1926 року його було обрано президентом “ВАПЛІТЕ” і до січня 1928 року він займав цю посаду. Куліш тісно товаришував з Курбасом та плідно співпрацював з театром “Березіль”. З початком 1930-х більшість його творів, що до того були відомими, зазнають жорсткої критики з боку влади. Перед похованням друга, його заарештують представники НКВС, і звинуватять у приналежності до націоналістичної терористичної організації та зв'язках з ОУН. Виїзною Військовою колегією Верховного суду (разом з В. Підмогильним, Г. Епіком, Є. Плужником та ін.) засуджено до 10 років Соловецьких таборів. За ухвалою особливої трійки НКВС по Ленінградській області розстріляний в урочищі Сандармох.
Микола Куліш
Микола Зеров
Микола Зеров – поет, літературознавець, професор, лідер “неокласиків” та перекладач античної поезії. Восени 1923 року він став професором Київського інституту народної освіти. У цей час увійшов до елітного кола діячів української культури, що утворилося навколо Георгія Нарбута, на зустрічах якого обговорювалися питання розвитку української літератури, живопису, графіки. Глибоке занурення у філософську суть буття, витончена мова, висока літературна майстерність Зерова вражала сучасників та зацікавлювала тогочасну владу. 1925 рік можна вважати піком його літературно-критичної діяльності. Тільки журнал “Життя і революція” опублікував 17 його матеріалів. А ще ж були публікації в інших виданнях, виступи, лекції перед студентами. У 1926 року розпочалися політичні утиски неокласиків, в тому числі й Зерова. В ніч проти 28 квітня 1935 року Зерова заарештовано та засуджено на десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією належного йому майна. Через два роки рішенням особливої трійки УНКВС по Ленінградській області був “засуджений” до розстрілу, який відбувся в урочищі Сандармох.
Микола Зеров
Степан Рудницький
Степан Рудницький — український географ, етнограф та академік. Особлива його заслуга полягає в тому, що він започаткував картографічний напрям в українській географії. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено в картографічних дослідженнях як цілісну просторову одиницю. Рудницький викладав у львівських гімназіях, був професором економічної географії Академії торгівлі у Відні та деканом філософського факультету у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі. У 1926 приїжджає до УРСР, де очолює кафедру топології і картографії Геодезичного інституту в Харкові, а у 1927 — організовує Український науково-дослідницький інститут географії і картографії. Така активна діяльність академіка привертає увагу представників НКВД. В 1933 році його заарештують та звинуватять у приналежності до контрреволюційної організації та шпигунстві, засудять до п'яти років позбавлення волі. 3 листопада 1937 року розстріляють в урочищі Сандармох.
Степан Рудницький



