«Бути пильним «оком і вухом» війни – нині мій першочерговий обов’язок, – каже письменник і військовий кореспондент Мирослав Лаюк. У 2024 році він випустив книгу воєнних репортажів під назвою «Бахмут» і отримав за неї найпочеснішу літературну нагороду України – премію імені Юрія Шевельова за найкращу збірку есеїв. Напередодні Мирослав Лаюк був представлений як герой проекту «Вирішальний» у весняному випуску Vogue Україна, висвітлюючи нових діячів української культури, які формують епоху.
Наша розмова відбувається пізно ввечері, коли Мирослав Лаюк підключається з номеру готелю в Празі. Тут автор представляє чеську версію своєї першої книги репортажів «Бахмут». На його батьківщині цей мистецький літопис, створений у 2022-2023 роках, вийшов третім виданням у видавництві «Українер», готуються переклади англійською та польською мовами. У грудні минулого року Лаюк отримав найпрестижнішу літературну нагороду України за «Бахмут» – премію імені Юрія Шевельова за найкращу збірку есеїв.
реклама.
Мирослав був свідком бойових дій у цьому зруйнованому війною місті на Донеччині взимку та навесні 2023 року. У своїй книзі він задокументував розповіді солдатів, з якими особисто спілкувався, і написав кілька нарисів про сучасний стан та історичний контекст Бахмута. Центральний наратив обертається навколо евакуації пані Олександри, 86-річної жительки, яка дитиною пережила Другу світову війну, а з 2014 року стала свідком нового конфлікту. У Бахмуті Лаюк зіткнувся з переживаннями, яких він ніколи раніше не зустрічав у літературі, і тому йому було важко сформулювати їх у письмовій формі: «Насамперед це стосується емоції: їх комбінації завжди непередбачувані, наприклад, до солдатів підходить командир роти і повідомляє їм завдання, інший ділиться жартами, а кремезний чоловік встає і починає молитися вголос, і ніхто його не вміє».
У 34 роки Лаюк викладає літературознавство в Могилянці (у 27 отримала ступінь доктора філософії та літератури), пише сценарії та веде авторські журналістські ініціативи на Радіо Культура, зокрема подкасти про Лесю Українку, Григорія Сковороду та досвід читання класика «Кохання з другого погляду». Окрім «Бахмуту», автор трьох поетичних збірок і двох романів. Його дебютний іронічний твір «Баборня» розповідає про трагічне життя вчителя біології в глухому карпатському селі і був написаний у 25 років; увійшла до короткого списку премії «Книжка року», яку щорічно складає редакція BBC News Україна. Другий роман «Залізна вода», виданий у 2021 році, заглиблюється у стосунки Лесі Українки та Ольги Кобилянської, підкреслюючи вплив Лесі на сучасну літературу.
Письменник зізнається, що не очікував, що створення репортажу «Бахмут» буде настільки відрізнятися від створення літературних творів: «Раніше я писав виключно фантастику. Мав теоретичне уявлення про те, як створюється репортаж. Але реальний досвід був окремим, адже це реальні особи, справжні події, реальні міста. схоже на поезію, коли ви пишете репортаж, ви стаєте очима та вухами, вбираючи цей світ, фільтруючи його через свою перспективу та перетворюючи на текст».
«Літопис записується швидко, він фіксує емоції – і тому нагадує поезію»
Лаюк родом із села Смодна біля Косова на Івано-Франківщині. Відстань до Бахмута перевищує 1200 кілометрів. Його мати — вчитель української мови та літератури, а обидва дідусі були завзятими читачами та поетами: «Я багато читав, і в 11 класі я написав свою першу книжку. Це все було частиною моїх шкільних завдань». Він почав складати вірші, про що він з гордістю зізнається, під кінець свого бакалаврату в Могилянці. Згодом перейшов на прозу.
Мирослав часто обговорює тексти, які його сформували. До місцевої бібліотеки приписують і класику, з якою він стикався в дитинстві: «Був «Фауст», який мені досі бережеться як текст, поруч «Хозарський словник» Мілорада Павича та збірка бітників «День смерті пані Дей» у перекладі Юрія Андруховича». Пригадує Мирослав і моменти, коли шукав певні книжки: «Пам’ятаю, я з однокласниками дуже хотів, щоб хтось поїхав до Франківська, щоб купити «Тигролів» і «Сад Гетсиманський» Івана Багляного, бо цих книг не було в бібліотеці, але вони були частиною шкільної програми».
Окрема категорія читацьких уподобань включає твори авторів, пов’язаних із Карпатами: «Багато на мене впливало моє власне карпатське походження. Наприклад, у старших класах для мене значущим поетом був Тарас Мельничук – поет-шістдесятник.
Источник
