На різних торгових майданчиках доступно безліч підроблених накопичувачів, справжні характеристики яких разюче відрізняються від рекламованих. З цікавості я придбав зовнішній SSD-накопичувач ємністю 4 ТБ, оснащений інтерфейсом USB 3.0, і після перевірки виявив правду про обман.
Цей диск міг похвалитися багатьма схвальними відгуками (ймовірно, тому, що люди зацікавлені в тому, щоб залишати їх). Більшість коментарів були приблизно такого змісту, як «добре упаковано, прибуло без пошкоджень».
Корпус накопичувача металевий та відносно компактний, з пластиковими торцями; один кінець має роз'єм Type C та червоний світлодіодний індикатор.
Під час підключення до комп’ютера сховище розпізнається як 4 ТБ. Система ідентифікує диск як «Flash USB Disk 3.0», проте він навіть не підтримує функцію SMART.
Насправді, накопичувач не використовує USB 3.0 і працює через інтерфейс USB 2.0, демонструючи швидкість читання та запису, яка навіть нижча за ту, яку може впоратися цей інтерфейс: максимальна швидкість запису приблизно 16 МБ/с і максимальна швидкість читання близько 20 МБ/с (що щонайменше в п'ять разів повільніше, ніж продуктивність стандартного зовнішнього накопичувача).
Щоб перевірити, чи є ємність диска справжньою, досить зручна утиліта ValiDrive, яка може виявити диски з підробленою ємністю за лічені секунди. Утиліта вказала, що ємність хибна, і ймовірний фактичний обсяг пам'яті диска становить не 4 ТБ, а 0,117 ТБ.
Для точного визначення фактичної ємності можна скористатися програмою H2testw, хоча вона потребує більше часу. Я не проводив повномасштабний тест обсягу (враховуючи, що за такої швидкості запису та читання він би тривав понад п'ять днів), а натомість оцінив початкові 133 ГБ (що зайняло майже три години). Програма показала фактичну ємність 47,8 ГБ (0,0478 ТБ, або вісімдесят третину від заявленої).
Здається, що дані, записані в перші 48 ГБ, справді зберігаються, але під час спроби записати дані за межі цього ліміту контролер лише вдає, що виконує операцію, тоді як насправді він нічого не робить. Під час читання перші 48 ГБ доступні, але будь-яка спроба читати далі призводить до випадкових даних (або, можливо, він отримує дані з початкових 48 ГБ).
Як наслідок, нічого не підозрюючий користувач купує такий диск, починає його використовувати, і все, здається, працює правильно (хоч і повільно). Файли можна записувати та читати. Для багатьох ліміт у 48 ГБ є достатньо великим, і вони можуть не перевищувати його протягом тривалого періоду. Однак зрештою «все виходить з ладу», хоча до файлів, збережених у перших 48 ГБ, все ще можна отримати доступ.
Я настійно рекомендую завантажити утиліту ValiDrive з офіційного сайту автора та обов’язково використовувати її для перевірки будь-яких безіменних накопичувачів. Більше того, якщо ви зіткнетеся з підробленим накопичувачем, обов’язково поверніть його та залиште чесний відгук.
Джерело: ukr.media
