Згідно з науковими дослідженнями, урагани мають особливу особливість — вони рідко перетинають екватор. Хоча були поодинокі випадки таких перетинів (зокрема, циклон «Агнета» у 1985 році та циклон «Джоан» у 1989 році), ці події залишаються дуже незвичайними. Це географічне явище інтригує як метеорологів, так і кліматологів. Основні причини цього явища глибоко закладені у фізичних і атмосферних принципах, які керують тропічними регіонами нашої планети, передає Ukr.Media .
Утворення ураганів
Для початку дуже важливо зрозуміти, як виникають урагани і чому екватор є для них значним бар’єром. Розуміння цього процесу є життєво важливим кроком до розгадки таємниці.
Урагани, до яких належать тайфуни та циклони, виникають у результаті взаємодії багатьох факторів, головним впливом на які є температура океанської води. Теплі тропічні води служать оптимальною основою для народження і зростання ураганів.
Коли температура поверхні океану досягає принаймні 26,5 градусів за Цельсієм, починається процес значного випаровування, коли водяна пара піднімається в атмосферу, утворюючи область підвищеної вологості та тепла. Такі умови сприяють висхідному руху нагрітого повітря та утворенню хмар. Температури, що перевищують 30 °C, створюють особливо сприятливі умови, хоча вони не є суворою вимогою для появи тропічного циклону.
На цьому етапі фізична динаміка стає актуальною. У тропічних районах повітря піднімається вертикально в атмосферні шари високого тиску, але на екваторі ця вертикальна циркуляція не може перерости в обертальний рух через відсутність ефекту Коріоліса.
Ефект Коріоліса, спричинений обертанням Землі, змушує повітряні потоки відхилятися ліворуч у Північній півкулі та праворуч у Південній півкулі — цей фізичний принцип є важливим для пояснення того, чому тропічні шторми рідко перетинають екватор. Прямо на екваторі ефект Коріоліса зводиться нанівець, перешкоджаючи формуванню стабільної обертальної циркуляції, необхідної для розвитку та посилення ураганів.
Природні закони як багатогранний бар'єр
Урагани, як чудові метеорологічні явища, підкоряються законам природи, які визначають їхні атрибути та поведінку. Ці явища є лише одним із багатьох випадків, коли Земля демонструє свої фундаментальні фізичні принципи.
Щоб зрозуміти, чому урагани рідко перетинають екватор, потрібно заглибитися в царство атмосферних явищ і сприйняти Землю як складну систему.
Можна уявити необертову планету, де повітряні потоки в ураганах рухатимуться прямолінійно. Однак фактичний сценарій інший, оскільки обертання Землі впливає на рух атмосфери.
Обертання Землі призводить до значного явища, відомого як ефект Коріоліса: цей ефект впливає на рухомі об’єкти, включно з повітряними потоками всередині ураганів.
Під впливом ефекту Коріоліса висхідні та низхідні потоки всередині урагану починають зміщуватися вбік: цей процес зміщення надає ураганам характерну спіральну форму та визначає напрямок їхнього обертання.
Напрямок обертання ураганів залежить від їхнього географічного розташування: у Північній півкулі урагани обертаються проти годинникової стрілки, тоді як у Південній півкулі вони обертаються за годинниковою стрілкою. Це результат взаємодії між обертовими потоками Землі та повітря.
Що станеться, якщо два урагани зійдуться в одній і тій же області? Замість того, щоб один ураган поглинав інший, проявляється своєрідне явище, відоме як ефект Фудзівари. Урагани обертатимуться один навколо одного, зберігаючи свою індивідуальність, а підсумком цього «танцю» є хитромудрі рухи хмар і вітру.
Що стосується ймовірності перетину ураганом екватора, то це виявляється надзвичайно складним через комбінацію факторів:
Слабкість або відсутність ефекту Коріоліса на екваторі, який є важливим для підтримки обертання урагану.
Енергетичний недолік, пов'язаний зі зміною напрямку обертання при перетині екватора, вимагає суттєвих змін у структурі шторму.
Вертикальні вітри та інші атмосферні умови поблизу екватора, які можуть не сприяти підтримці урагану.
Отже, урагани зазвичай не утворюються в безпосередній близькості від екватора, а розвиваються на більшій відстані — приблизно 5–10 градусів широти (550–1100 км) або більше. Хоча мінімальна відстань може становити близько 300 км, чим далі від екватора, тим сильніший ефект Коріоліса і сприятливіші умови для утворення ураганів.
Таким чином, незважаючи на тепловий потенціал тропічних вод, фізичні процеси, що відбуваються на екваторі та поблизу нього, створюють складну перешкоду для проходження тропічних ураганів через цей регіон. Це захоплююче явище продовжує залучати вчених, покращуючи наше розуміння складних взаємодій в атмосфері Землі.
Джерело: ukr.media
