Більшість сучасних міфів, пов’язаних із сигаретами, зводяться до «переконання», що в них немає тютюну. Тим не менш, існує безліч інших «прихованих істин», і деякими з них я поділюся в цій статті, як повідомляє Ukr.Media.
Ви, можливо, помічали, як швидко можна викурити сучасну сигарету King Size. Зазвичай це займає близько 3 хвилин або навіть менше. Багатьох може здивувати, що в 1970-х роках середня тривалість куріння однієї сигарети становила близько 10 хвилин!
Ще раніше, в середині 1950-х років, стандартною перервою для звичайної сигарети KS була 15 хвилин. Уявіть собі — 15 хвилин на сигарету! Такий інтервал сьогодні неможливо уявити.
Ця зміна пояснюється значним зменшенням кількості натурального тютюну, що міститься в сучасних сигаретах. Це твердження підтверджується показником, відомим як «стабільність попелу». Хоча зараз цей термін відомий переважно серед шанувальників сигар, раніше він також застосовувався до сигарет. У 1970-х роках можна було викурити цілу сигарету, не збиваючи попіл, який залишався цілим протягом усього процесу куріння. Сьогодні це неможливо через надзвичайно пухкий попіл.
Ще один поширений «міф» стосується «хімічного» складу сучасного тютюну, що не є міфом, а радше нашою реальністю. Сучасні фермери під час вирощування настільки широко використовують хімікати на рослинах, що збір врожаю без захисного спорядження стає небезпечним. Така «маніпуляція» з тютюновою рослиною забезпечує досягнення необхідного рівня смоли та нікотину з меншим об’ємом тютюнового листя. Єдиними сторонами, які отримують від цього вигоду, є виробники, що залишає кінцевого споживача у невигідному становищі.
Всесвітня організація охорони здоров'я чинить значний тиск на всіх виробників, щоб вони знизили максимальний вміст смол та нікотину в сигаретах. Отже, єдиним життєздатним рішенням для виробників, з огляду на вимоги ВООЗ, було зменшення кількості тютюну в кожній сигареті, що, своєю чергою, призвело до зменшення їхньої фізичної довжини.
У 2006 році Bulgartabac випустив лінійку сигарет під назвою Just Short з пристойною довжиною гільзи. Ці сигарети мали міцність, порівнянну з Marlboro Gold, але були трохи коротшими за традиційні King Size. Однак цей новий бренд не здобув популярності та був знятий з виробництва через три роки. Дані про продажі виявили цікаву деталь: курці, як правило, неохоче купують сигарети, коротші за формат KS. Це призвело до появи форматів «Queen Size» та ще менших «King Size Super Slims».
Просування цих нових форматів відрізнялося залежно від країни.
У СРСР усі сигарети відповідали встановленим стандартам, відомим як ГОСТ, який диктував усі параметри — від розміру тютюнових смужок до смакових характеристик і міцності. Спочатку сигарети маркувалися за номерними різновидами, а згідно з ГОСТ-81 — за класами.
Можливо, ви не знаєте, але американська тютюнова промисловість досі використовує систему класифікації сигарет на основі так званих класів, таких як «Клас А». Багато людей помилково вважають, що ця класифікація вказує на вищу якість або вищий вміст тютюну.
Однак насправді маркування «Клас А» не стосується якості продукту. Це лише регуляторна та податкова класифікація, яка визначає параметри сигарет, включаючи їхню довжину, діаметр та вагу тютюну, для цілей ліцензування та оподаткування. Ця класифікація застосовується до більшості машинних сигарет, які відповідають стандартним розмірам.
Також існує позначення «Клас B», але це не стосується якості чи преміального статусу, як іноді помилково вважається. Наразі сигарети, класифіковані за цією категорією, практично не існують, а сама категорія відійшла в забуття разом зі змінами в податковому законодавстві.
У світовій тютюновій промисловості, зокрема в її маркетинговому сегменті, існує концепція, відома як «перехресні бренди». Це бренди сигарет, назви яких перетинаються з назвами інших продуктів, які не завжди пов'язані з тютюном. Ця ідея вперше виникла в 1970-х роках завдяки південноафриканському мільярдеру Антону Руперту, який володів фабриками Rothmans з 1953 року.
Руперт придбав відомі бренди та «схрестив» їхні назви з брендами сигарет. Найвідомішим «крос-брендом» стали сигарети Dunhill після того, як Руперт придбав «Alfred Dunhill Of London». Сигарети мали таку ж назву і навіть «Королівський ордер», що змусило необізнану громадськість повірити, що це були сигарети, які любила королева Єлизавета.
Насправді використання ордера на сигарети було незаконним, оскільки він був виданий виключно люльковому тютюну Dunhill ще в 1927 році. Бренд Dunhill продовжує бути втягнутим у численні судові суперечки, а за його престижним фасадом ховається безліч скандальних історій.
Ще одним відомим «крос-брендом» Руперта були сигарети Cartier, які були випущені невдовзі після того, як він придбав права на бренд. Наразі практика виробництва «крос-брендів» значною мірою втратила популярність, а нові спроби пильно контролюються ВООЗ.
Повідомлення на сучасних пачках менш відомих брендів про те, що сигарети виробляються «під контролем» або «за домовленістю з власником торгової марки», є не що інше, як маркетингова стратегія, спрямована на підвищення довіри споживачів.
Якщо уважно оглянути юридичну адресу, зазначену на упаковці, можна помітити згадку про якусь «поштову скриньку», розташовану за межами країни виробника. Часто це вказується як Англія або США. Насправді «поштова скринька» – це просто поштова скринька! По суті, «поштова скринька» служить лише юридичною адресою, без працівників чи будь-яких операцій. Однак у неї є банківський рахунок, з якого можна легко знімати кошти, наприклад, ліцензійний збір за права на торговельну марку.
Придбання «поштової скриньки» може допомогти у створенні наративу бренду. Наприклад, коли запускається новий продукт, можна придбати давно встановлену «адресу». Таким чином, на новій упаковці незнайомого бренду може бути напис на кшталт «Лондон, засновано 1905 року». Ці практики не є шахрайськими схемами, а радше законними, виправданими методами завоювання довіри споживачів.
Ще один підхід до швидкого підвищення статусу бренду – це використання відомої торгової марки. Однак ця тактика рідко застосовується через юридичні складнощі. Згідно з міжнародним правом, торгову марку, назва якої не використовувалася протягом 20 років, може придбати будь-хто та виробляти під нею продукцію.
Через цю умову деякі власники торгових марок, які бажають зберегти право власності на свій бренд, змушені випускати продукцію під зареєстрованою торговою маркою принаймні раз на 20 років. Що стосується брендів сигарет, то такі перевидання зазвичай обмежуються невеликими партіями та мають дуже скромний дизайн. Це номінальне виробництво, і навіть багато досвідчених колекціонерів можуть не знати про цей факт. Такі релізи в першу чергу цікавлять колекціонерів, але навіть вони не завжди…
Джерело: ukr.media
