Коли чуєш термін «Спарта», одразу ж спадають на думку образи суворих воїнів, які з юних років присвятили своє життя військовому обов’язку. Однак, що сталося з цими легендарними воїнами, коли вони постаріли і більше не могли орудувати щитом і списом? Це питання давно хвилює істориків, враховуючи, що спартанське суспільство було відоме своєю шаною до сили та молодості, як повідомляє Ukr.Media.
Давньогрецький письменник Ксенофонт, якому випала нагода спостерігати за спартанським способом життя, був вражений тим, як таке малонаселене місто-держава могло мати таку величезну військову міць. Він вважав, що секрет криється у надзвичайно добре структурованій державній системі, яка охоплює все існування громадянина від народження до смерті.
Спартанських хлопчиків зараховували до військових шкіл-інтернатів з семи років, де вони проводили загалом тринадцять років. Це було відмінною рисою Спарти — дітей вважали власністю держави, а не їхніх сімей. Протягом цього періоду вони не лише проходили сувору фізичну підготовку, а й отримували всебічну освіту: вивчали військові стратегії, ораторське мистецтво (хоча й у помітно лаконічній формі) та розвивали логічне мислення.
Цікаво, що викладачі навмисно провокували конфлікти між студентами, щоб виявити не лише фізично найсильніших, але й найрозумніших та найвміліших організаторів. Роблячи це, держава виховувала не незрівнянних солдатів, а справжніх спеціалістів у різних галузях. Одні переходили до звичайної піхоти, інші ставали офіцерами, а деякі займалися адміністрацією або досягали успіхів у спорті, часто здобуваючи перемоги на Олімпійських іграх.
Служба в спартанському війську тривала до шістдесяти років — досить похилий вік за стародавніми мірками. На перший погляд може здатися, що людина присвячувала все своє життя державі, проте натомість отримувала всебічну підтримку. Держава виділяла кожному громадянину Спарти земельну ділянку, яку обробляли ілоти — державні робітники. Такий домовленість забезпечувала економічну автономію та дозволяла їм зосередитися на військових заняттях без тягаря щоденних потреб.
Після виходу на пенсію у шістдесят років колишні солдати мали кілька варіантів. Більшість продовжували жити у своїх маєтках та займатися сільським господарством. Багато хто вирішив залишитися на військовій службі або ж обійняв посади місцевої охорони. Дехто використовував свій досвід на адміністративних посадах.
Найбільш шанованою можливістю було обрання до Герусії, ради старійшин, що складалася з двадцяти восьми чоловіків старше шістдесяти років, а також двох королів. Герусія мала значну владу: вона видавала закони та функціонувала як найвищий суд. Вона була справжнім оплотом досвіду та мудрості.
Ще престижнішу роль займала рада ефорів, п'ять чоловіків, яких обирали щороку. Ефори мали таку владу, що могли навіть скидати королів. Їх шанували як проникливих особистостей, багато з яких займалися філософськими дослідженнями.
Тим не менш, важливо визнати, що наше розуміння Спарти часто переплітається з міфами та легендами. Наприклад, сумнозвісна історія про скидання слабких немовлят зі скелі, ймовірно, є перебільшенням або повною вигадкою — немає жодних археологічних доказів, що підтверджують таку практику. Так само сумнівними є розповіді про те, що чоловіки були зобов'язані віддавати своїх дружин іншим через їхнє безсилля.
Правда, ймовірно, була більш прагматичною та менш сенсаційною. Спартанське суспільство цінувало силу та військові навички, але також визнавало важливість досвіду та мудрості. Старші спартанці не просто бездіяльно проводили свої решту років; вони продовжували служити державі, передаючи свої знання молодшим поколінням та беручи участь в управлінні містом-державою.
Мабуть, найбільшим тріумфом спартанської системи було забезпечення гідної старості для її громадян. У світі, де більшість людей досягали старості лише завдяки щасливому випадку, спартанські воїни не лише мали можливість дожити до шістдесяти років, але й зберігали суспільну повагу та здатність впливати на справи громади. Це був справжній контракт між людиною та державою — тривала служба в обмін на гарантовану пенсію.
Джерело: ukr.media
