Кожна жінка хотіла б мати магічні здібності, щоб вирішувати свої проблеми та допомагати близьким. Іноді таке справді під силу певним представницям — відьмам. Надприродні здібності можуть передатися по жіночій лінії у кількох поколіннях. Слово “відьма” означає “відати” або знати. Значить відьма, це особистість, що має таємні знання, не доступні звичайній людині.
Зовнішність відьми
Якщо раніше відьму сприймали як негативний персонаж, оскільки вважалося, що вона могла навести псування, наслати прокляття, зіпсувати продукти або занапастити домашніх тварин, то тепер образ відьми не є повністю негативним. І якщо раніше відьму малювали, як згорблену страшну стару, з розпатланим волоссям і в рваному одязі, то сьогодні – це молода приваблива жінка з гарною фігурою. Так, у російському фольклорі відьмою називали негарну стару особу, яка могла перетворитися на прекрасну молоду дівчину. А ось на Україні відьму представляли, як молоду та красиву жінку, частіше вдову, яка заманює у свої чаклунські сіті душі чоловіків. Багато хто також вірив, що відьма має здатність викликати різні стихійні лиха: град, ураган, пожежу або бурю, може зачарувати людину або перетворити її на камінь.
За зовнішніми ознаками відьму не відрізнити від звичайної жінки, хоча було таке, що їм приписували наявність рогів та хвоста. Крім того, помічено, що відьма має важкий погляд і ніколи довго не дивиться людині в очі. Але якщо таке все-таки трапляється, і відьма затримала погляд на людині, то це стає для нього пасткою, адже чаклунка може легко зачарувати своїм чаром. Однак ще в стародавніх рукописах було написано, що захиститись від відьом можливо. Для цього замовляли димарі, якими вона могла потрапити в житло, ставили освічену свічку на воротах, перевертали віник і ставили біля порога, як стражника. А під поріг клали різний гострий інвентар: сокири, ножі, виделки. Крім цього, посипали у дворі маковим зерном, креслили вапном хрестики на одвірках. Також захищали і польові трави – полин, чебрець чи звичайний часник.
Народна чутка каже, що улюбленим транспортним засобом відьом вважалася мітла чи кочерга. Однак на повний місяць, а також у грозу вони люблять політати на кінському черепі, косі або навіть вилах.
Відьми старовини
У середні віки відьмами називали жінок, які уклали угоду з Дияволом. Вони спеціально злітали на шабаш, що проходив на Лисій горі. Вважалося, що їхні щорічні збори проходили у Вальпургієву ніч з 30 квітня на 1 травня, коли чаклунки вступали у зв'язок з демонами. На тому ж місці приносилися жертви Дияволові.
Інквізиція середньовіччя вела переслідування відьом. У ті часи для їхнього виявлення користувалися дуже дивними критеріями. Під поняття «відьма» могла потрапити будь-яка дівчина чи жінка: гарна, чи навпаки – потворна, з великими родимими плямами, рудоволоса чи просто чорноока. Їх пов'язували та кидали в річку. Якщо дівчина тонула, то це означало, що вона була невинною і «клеймо» відьми з неї знімалося. А якщо рятувалась – її спалювали на багатті.
Ще з часів середньовіччя до нас дійшла помилка, ніби відьма займається лише чорною магією. Однак, це не так. Відьми можуть допомагати хворим людям і лікувати худобу, попереджати про небезпеку та давати корисні поради. Водночас вони вважаються посередниками між людьми та представниками потойбічного світу. Однак до відьм ставилися дуже насторожено, особливо після того, як на Русі було прийнято християнство.
Смерть відьми
Так чи інакше, відьму завжди вважали «виродком пекла», і за свій зв'язок з Дияволом вона каралася важкими передсмертними муками. Коли відьма вмирала, піднімалася сильна буря і вили собаки, а поряд з'являвся величезний чорний пес, який не зникав доти, доки її не закопають у могилу. За деякими відомостями, відьма не могла померти доти, доки не передасть свої знання молодій дівчині. Але якщо спадкоємиця не знаходилася, люди розбирали стелю або накривали вмираючу чаклунку телячою шкірою, щоб магія померла покинула будинок. Однак навіть після смерті відьма продовжувала становити небезпеку для людини. Саме тому її ховали на цвинтарі окремо від інших, клали на живіт, або пробивали її труну осиновим колом.
Відьми улюбленці
Примітно, що у чаклунки завжди були свої духи-покровителі, які могли з'явитися в образі таких тварин, як жаба, тхір, миша або кіт. Годували відьми своїх улюбленців м'ясом птахів, напували молоком і навіть іноді балували – давали висмоктувати трохи своєї крові.
Англійський проповідник ХVI століття Джордж Джиффорд у своїй науковій праці розповів, що духів-покровителів відьма отримувала в дар від Диявола. Він вручав їх як весільний подарунок за укладений з ним договір. Такі духи були нижчими демонами і чудово вписувалися у повсякденне життя людини. Вони могли мати вигляд павука, собаки, жаби, чорного ворона чи дрозда. Однак улюбленим тваринам відьми був все ж таки чорний кіт.
У якому б вигляді духи-покровителі не поставали, вони завжди надавали своїй господині неоціненну допомогу: виконували невеликі доручення, давали поради та допомагали з чорною магією. Іноді були їхніми особистими секретарями, а також були засобом пересування.
Сьогодні серед людей живе чимало відьом, які тримають потай свої магічні здібності, і у повсякденному житті нічим не відрізняються від звичайної людини. Однак залежно від оточення та обставин, відьми можуть поводитись зовсім по-іншому. Чи можна розпізнати відьму у сучасному світі, сказати досить складно. На щастя, людське суспільство виключило всі засоби середньовіччя: дибу, утоплення чи щипці для виривання нігтів. Якщо і знаходяться такі «дослідники», здатні піддати жінок витонченим тортурам, то в сучасному світі їх називають небезпечними злочинцями та маніяками. Тому із «легальних засобів» розпізнавання в нас нічого не залишилося.
