Вважається, що наш мозок здатний отримувати інформацію про навколишній світ, переробляти її та приймати ті чи інші рішення, причому не обов'язково правильні. Деякі вчені вважають, що в мозку зберігається близько 15 трлн даних. Однак деякі дослідження доводять, що не завжди мозок є носієм інформації, так само як і те, що він не завжди здатний керувати нашими діями та вчинками.
Брехня розуму
Сенсаційним відкриттям вчених став той факт, що наш мозок, виявляється, може нас обманювати. Робить він це, скажімо так, ненавмисно, адже йому доводиться працювати щосили. Коли в нашому житті трапляються форс-мажорні обставини, нашому мозку доводиться давати «екстренну відповідь», яка допомагає вийти із ситуації. На пошуки ідеального рішення, як правило, немає часу. Він шукає найкоротший шлях, часто створюючи при цьому ілюзію правильного рішення, для своєї власної та нашої користі створюючи обман і допускаючи при цьому помилки.
Треба спробувати розібратися з тим, як працює наш мозок, і тоді можна аналізувати, на які рішення можна покладатися, а які здатні ввести в оману.
Частину інформації наш мозок отримує через органи чуття. Навіть коли ми спокійно релаксуємо наодинці в улюбленій кімнаті, мозок отримує масу інформації про навколишню реальність. Ми можемо не помітити, а він обов'язково збереже у куточках пам'яті малюнки на шпалерах та килимі, звуки транспорту за вікном, уривки розмов. Потім може виникнути ситуація, коли ви опинитеся в ситуації дежавю – «це зі мною вже відбувалося». Пам'ятаєте пригоди Шуріка у фільмі «Наваждення»? Він абсолютно не пам'ятав, що вже був у цій квартирі, проте мозок послужливо почав «підсовувати» йому непотрібні здавалося б деталі: бій курантів, цокання годинника, звук дверей, що зачиняються. Такі деталі взагалі не потрібні, потім мозок все одно їх викидає за непотрібністю, але в якийсь момент вони здатні спливти з глибин пам'яті.
Цей принцип роботи мозку часто використовують адвокати. Кожен із нас завдяки кіноіндустрії бачив, як ведеться допит свідків у якійсь справі: їхні свідчення найчастіше ненадійні, оскільки вони впевнені, що бачили більше, ніж це було насправді. Адвокати ж провокують їх «пригадати» якусь деталь, якої насправді не було. Спростувавши її, вони дискредитують свідчення, і свідок уже не заслуговує на довіру у слідства.
Крім того, специфіка нашого мозку така, що часто доводиться робити вибір між точністю і швидкістю. Зазвичай він вибирає друге, інтерпретує події, спирається на емпіричні правила, які завжди є логічними. Коли ж не йдеться про миттєве ухвалення рішення, він здатний неквапливо і скрупульозно обробляти дані, як, наприклад, це відбувається при вирішенні кросвордів або математичних головоломок.
Обманюючи нас, наш мозок робить це так, щоб ми йому повірили. Якщо він не має повної інформації, то пробіли заповнюватиме іншими наявними в пам'яті даними. При цьому у людини створюється враження, що картина була отримана з якогось зовнішнього джерела, тоді як насправді вона є мозаїкою, майстерно скомбінованою нашим мозком.
Мозок мислити не може?
Під час XVI Всесвітнього філософського конгресу, який відбувся Дюссельдорф в 1978 році і на якому були присутні півтори тисячі вчених з 60 країн світу, австралійським нейрофізіологом, лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини Еклсом Джоном Керью була запропонована гіпотеза про те, принципом», що знаходиться поза людиною. До нього цей принцип сформулював вчений, хірург, доктор медичних наук, професор Валентин Феліксович, Войно-Ясенецький (1877-1961 рр.)
Ідею про те, що наша свідомість може існувати за межами мозку підтримали також голландець Пім ван Ломмель, англійці Сем Парнія та Пітер Фенвік, усі вчені зі світовими іменами. Сама ж гіпотеза у тому. Що мозок – це лише частина людського організму, що складається з клітин, відповідно мислити не може, а є лише свого роду передавачем, який обслуговує думки. Адже медицині доводилося стикатися з випадками, коли людині було завдано непоправних, начебто пошкоджень мозку, але це йому анітрохи не заважало жити повноцінним життям.
Ще 70 років тому доктори Ян В. Брюель та Джордж В. Олбі зі США провели операцію, під час якої видалили пацієнту праву половину головного мозку. 39-річний чоловік швидко пройшов післяопераційний період. А його розумові здібності анітрохи не змінилися. Інші світила від медицини Пайл і Гоулд видалили в мозку у пацієнта пухлину, після чого на її місці з'явилася 11-сантиметрова западина. Теж не було жодних наслідків для здоров'я.
Інтернет зараз також рясніє подібними фактами. Наприклад, у Майямі живе Карлос Родрігес, якому 25 років. Його фото з'явилося у Всесвітній мережі після того, як він не сплатив поліції штраф за зв'язок з повією. У чоловіка, як стверджують ЗМІ, зовсім немає мозку, що не заважає йому жити повноцінним життям і навіть вчиняти злочини.
На початку минулого століття схожі випадки описував російський професор А.Буке. Зокрема, він наводить приклад операції головного мозку, якого поранили рапірою в потиличну частину: кістка була роздробленою, мозкові оболонки розкриті, мозок вільно випливав через рану. Хлопчик, незважаючи на прогнози лікарів, одужав. Через три роки він помер, але зовсім не від рани голови. Але коли лікар зробив йому розтин, виявилося, що дитина не мала зовсім головного мозку.
У 1888 році до Нью-Йоркської клініки привезли матроса, якому гострий бруківка зрізав всю верхню частину черепа. Він прийшов до тями ще під час операції, а вже через два місяці приступив до роботи. Після чого без особливих проблем працював 26 років на флоті.
Професор Хуфланд лікував абсолютно нормальну людину, але коли після його смерті розкрив його черепну коробку, то замість мозку знайшов там 330 г води.
Звичайно, всі наведені приклади можна просто назвати щасливим збігом обставин або винятками з правил, але вони змушують нас засумніватися в традиційних уявленнях про роботу нашого мозку. Але навіть суперсучасне авто не може працювати без двигуна, як і комп'ютер не включиться без вінчестера. Так може ми помиляємося в оцінці власного мозку. Якщо ні, то залишається припустити, що описані пацієнти – зовсім не люди, а біороботи, які з метою впроваджені в наше середовище.
Цікаві факти про особливості мозку
• Пам'ять людини буває трьох типів: сенсорна, довгострокова та короткострокова. Довгострокова працює як жорсткий диск комп'ютера, а короткострокова нагадує невеликий пристрій, здатний утримувати в мозку не більше 5-9 об'єктів. До речі, саме тому у більшості країн запроваджено 7-значні номери телефонів.
• Найбільш видимим кольором спектра для мозку є жовто-зелений або шартрез. Наші очі здатні сприймати синій, зелений та червоний. Мозок відрізняє різницю між світлим та темним, а також різницю між квітами. Саме тому рецептори мозку найчіткіше бачать середину спектра, шартрез.
• Одне з досліджень полягало в тому, що люди, глянувши на складну картинку, мали визначити, що на ній зображено. Більшість відповідей було вірним. Другій групі дали великий час на роздуми, щоб упоратися із цим завданням. Правильна відповідь дали одиниці… Підсвідомість розумніша, ніж ми.
• Мозок не втомлюється розумової роботи. Доведено, що у складі крові, що протікає через мозок, під час його активної діяльності немає жодних змін. У той час як у крові, взятій із вени втомленої людини, містяться «токсини втоми».
• На діяльність мозку благотворно впливає молитва. Під час її, інформація в мозок надходить обминаючи розумові процеси, людина відривається від реальності. При медитації мозок виробляє дельта-хвилі, саме тому, вважають вчені, віруючі люди рідше хворіють та швидше одужують.
Хитрощі нашого мозку
Доктора Рамачандрана, керівника Центру мозку та пізнання Каліфорнійського університету побратими-медики називають “Марко Поло неврології”. Він також входить до сотні людей, здатних, за версією журналу Newsweek, змінити життя у XXI столітті.
Досліджуючи роботу мозку, Рамачандран вивчає механізми, які допомагають мозкові нас обманює. Саме він відкрив зорові ілюзії – їх легко знайти у всесвітньому павутинні та переконатися, що ми бачимо зовсім не те, що зображено насправді. Крім того, саме доктор Вілаянура Рамачандрана відкрив неврологічну патологію, яку назвав синдромом Капгра. При цьому синдромі людині здається, що, наприклад, його дружина – зовсім не його дружина, а самозванка, яка дуже схожа на неї. Друге з відкриттів лікаря – фантомний синдром. Він проявляється у тому, що людина, у якої ампутували кінцівку, відчуває у ній біль. До речі, в одній із серій фільму про доктора Хауса, останній лікує фантомний біль за допомогою дзеркала. Цей метод – реальний, відкритий Рамачандраном, крім того, за його допомогою можна полегшити реабілітацію після інсульту. Третє з відкриттів лікаря стосується ще цієї неврології – синестезії. Назва походить від слова «синестетик», що означає людину, що «бачить» колір звуків, «чує» звуки, побачивши безшумний рух і асоціює дні тижня з конкретними людьми.
Дослідження дозволили довести, що мозок не є структурою, що формується раз і назавжди, він — система, що розвивається протягом усього нашого життя, якої зовсім не далеке від того, що вважалося споконвічно людськими якостями – легкий обман на благо всього організму.
