Вода має вирішальне значення для нашого існування, але понад 96% рідкої води на Землі міститься в океанах, які настільки солоні, що їх не можна пити, повідомляє Ukr.Media.
Солона океанська вода не втамовує спраги, а надмірне споживання може навіть призвести до смерті через зневоднення.
Але якщо солона вода — це все ж вода, що заважає нам її споживати?
Відповідь на це питання досить проста: солона вода має занадто високий вміст солі, щоб наші нирки могли її перетравити.
Як зазначає Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA), приблизно 3,5 відсотка ваги морської води складають розчинені солі. Якби всю сіль в океанах видобули та розподілили по всій земній поверхні Землі, отриманий шар солі перевищив би 166 метрів у висоту — приблизно висота 40-поверхової офісної будівлі, знову ж таки, за даними NOAA. Солоність морської води є надмірною для безпечного перероблення людиною, оскільки нашим клітинам потрібна вода у «відносно чистому вигляді», зазначив Роб ДеСалль, куратор Інституту порівняльної геноміки Саклера в Американському музеї природної історії в Нью-Йорку.
«У більшості тварин нирки фільтрують домішки з води», – сказав ДеСаль виданню Live Science. «Коли ви вживаєте солону воду, ви отримуєте значну кількість солі, яку ваш організм повинен вивести».
Цей процес відбувається через сечу, яку нирки виробляють, розчиняючи домішки в надлишку води, що потім транспортується до сечового міхура для виведення. Однак, за даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень, нирки можуть виробляти лише сечу, менш солона, ніж наша кров, тоді як солона вода має більш ніж утричі більший вміст солі, ніж зазвичай у крові людини. Це означає, що на кожну випиту склянку солоної води необхідно спожити таку ж кількість прісної води, щоб нирки могли вивести всю цю сіль.
«Ви можете запитати: «Чому б просто не пити більше солоної води?» — зазначає Доелл. — «Але це призведе лише до збільшення кількості солі, яку потрібно буде виводити ще більшою кількістю води. Таким чином, солона вода ніколи не задовольнить вашу спрагу — вона лише посилить її».
Деякі тварини можуть пити солону воду, то чому ми не можемо?
Тим не менш, деякі тварини в морських екосистемах мають адаптації, які дозволяють їм безпечно споживати солону воду. За даними Товариства Одюбона, морські птахи, такі як альбатроси, чайки та пінгвіни, які можуть тижнями перебувати в морі без доступу до прісної води, мають спеціальні сольові залози та борозенки в дзьобах, які допомагають фільтрувати та виводити надлишок солі з води, яку вони ковтають, перш ніж вона потрапить до їхнього шлунка та кровотоку. Морські ссавці, такі як кити, дельфіни та тюлені, також еволюціонували, щоб процвітати в середовищах з невеликою кількістю прісної води або відсутністю неї.
«Морські ссавці розвинули унікальні ферменти та клітинні структури, які сприяють виведенню надлишку солі з їхніх тіл», – заявив ДеСаль. «Це ніби вони мають супернирки».
То чому ж люди не розвинули подібних здібностей? Чому люди — та й майже всі інші наземні тварини — еволюціонували, щоб покладатися виключно на прісну воду, незважаючи на більшу доступність солоної води? Коли тварини сотні мільйонів років тому перейшли з давніх морів і почали адаптуватися до наземного життя, багато видів покинули прибережні райони, багаті на солоновату воду. Численні наземні види, включаючи наших предків-приматів, зрештою оселилися у внутрішніх середовищах існування, де прісної води було вдосталь в озерах і річках, але джерел солоної води були рідкісними або взагалі відсутніми. Це, ймовірно, вплинуло на біологічну адаптацію, що сприяла споживанню прісної води.
«Більшість наших предків не мали контакту зі солоною водою, незалежно від того, чи були вони звичайними тваринами, приматами чи комахоїдними», – пояснив ДеСаль. «Таким чином, природний відбір удосконалив нашу здатність переробляти прісну воду, а наша фізіологія стала настільки тонко налаштованою, що її порушення солоною водою може становити ризики та бути шкідливим для нашого здоров’я».
Джерело: ukr.media
