16-річний шаховий маестро Ігор Самусенков: Я став зрілим швидше, ніж переважна більшість ровесників

Фото: fide.com

16-річний Ігор Самусенков – дивовижний обдарований юнак і перспективна фігура українських шахів. Він найбільш юний гросмейстер у світі, завоював цей титул у 14-річному віці. Шахіст продовжує наполегливо тріумфувати й нещодавно (у жовтні 2025 року) здобув «золото» у командному заліку на Європейському командному змаганні в Батумі. У розмові з Коротко про атлет поділився, що його заохочує та надихає, як дає раду зі стресом під час важких партій із конкурентами світового рівня та про власні прагнення.

Вже не акцентую увагу на тому, що став наймолодшим гросмейстером

– Ігоре, збірна України з шахів стала переможцем Європи. Це трапилось великою мірою завдяки вашій майстерності. Що для вас значить ця звитяга?

 – Ми дійсно з колективом дуже якісно спрацювали. Для мене ця перемога значить надзвичайно багато, як і для нашої держави та фанатів. Тим більше, для мене це був дебютний досвід гри за збірну.

– Що вам допомогло у вирішальному поєдинку?

– Ключовим було – не втрачати розсудливість і не надавати грі надмірного значення, щоб було легше. Хоча, безумовно, все одно «хвилювався».

– Як відзначали свою перемогу?

 – Найважливіше – це емоції, яких було дуже багато. Поспілкувалися один з одним, а також майже відразу вирушили на променад з командою. А родзинкою на торті, звичайно, стала церемонія нагородження, де звучав наш гімн.

– Які задачі ставите перед собою надалі?

– Найближча – дійти до позначки 2600 (рейтинг у шахах, зараз в Ігоря його поточний рейтинг – 2572), і так поступово просуватися вгору.

– Ви найбільш юний гросмейстер в історії. Що для вас символізує це досягнення?

– Я став найбільш юним діючим гросмейстером у 14 років у 2023 році. Безсумнівно, це дуже приємно, але, відверто кажучи, вже не сильно замислююсь про це, тому що це в минулому.

– Яким чином ви даєте собі раду з тим, що від вас всі постійно очікують феноменальних результатів?

– Намагаюся про це не думати. Як спортсмен, я знаю, що це не дуже просто, тому що вболівальникам інколи все завжди здається зі сторони дуже нескладним. Але головне, що я усвідомлюю, що це не так, і все здобувається великою працею. Тому намагаюся концентруватися на своїй еволюції.

– Як ви тренуєте уважність і психологічну витривалість? Адже деякі двобої можуть бути дуже тривалими і напруженими. Що сприяє вам зберігати концентрацію?

 – З досвідом гри в шахи протягом 10 років це видається звичайним. Хоча, звичайно, інколи сил може бути під кінець партії не надто багато. Тому вважаю надзвичайно важливим мати хорошу фізичну форму.

Збірна України стала чемпіоном Європи-2025. Багато в чому завдяки Ігорю. Фото: fide.com

Покладаюся на стратегічну та наполегливу гру

– Чи траплялися дні, коли грати не хочеться? І як у подібні моменти ви повертаєте собі бажання тріумфувати знову?

– Трапляються такі епізоди. Хоча майже кожного дня я так чи інакше займаюся шахами. Ймовірно, у такі моменти найкраще зробити деяку перерву. І коли з’явиться бажання, знову почати працювати. Надзвичайно важливо займатися чимось серйозним із натхненням.

– Якось ви висловили таку думку: «Шахи – дзеркало характеру». Що можете сказати про свій характер? Що ваша манера гри може розповісти про вас?

 – Мій характер можна змалювати як незворушний і глибокий – тому й шахи частково це показують. Більше я покладаюся на стратегічну та наполегливу гру. Хоча як у шахах, так і в житті вважаю себе всебічним.

– Як ви потрапили у шахи? Пригадуєте свої дебютні партії?

– Переважно я потрапив у шахи через те, що мій батько ними займався в дитинстві. Про свої дебютні партії я пам’ятаю лише те, що вони були зіграні з ним.

– Що дає більше у плані персонального розвитку – поразка чи звитяга?

 – Це з якого ракурсу поглянути. Можливо отримувати зиск з обох: звитяга дарує стимул, але водночас може трохи розслабляти, а поразка може бути неприємною, але давати стимул зробити висновки, щоб стати кращим. Важливо намагатися брати якомога більше корисного з обох обставин.

– Скільки годин на день ви приділяєте шахам?

– Зазвичай в день витрачаю по 4–6 годин на заняття шахами, але трапляється по-різному.

– Як проводите час, коли ви не за шахівницею?

– Намагаюся зробити щось продуктивне. Люблю різноманітні види спорту, спілкування з товаришами та прогулянки.

Шахи – це про боротьбу із собою

– Який ви без камер, без дошки, без поглядів фанатів?

 – Ймовірно, більш розкутий.

– Ви стали гросмейстером у такому віці, коли більшість думає про забави, відпочинок, вечірки. Як це вплинуло на вас як на особистість?

– Я думаю, що я став зрілим швидше, ніж більшість моїх ровесників. Але при цьому я намагаюся приділяти час різним сферам життя, тому що прагну бути цікавий людям як особистість, а не тільки як атлет.

– Ви досягли значного успіху в спорті у дуже юному віці. Але все ж таки, ким бачите себе через 10 чи 15 років? Будете ще грати? Знайдете для себе сенси та мотиви?

– Через 10–15 років все ще бачу себе професійним спортсменом і хочу досягти багатьох висот. Шахи я вже обрав як покликання свого життя. Гадаю, що за бажання мотивацію можливо знаходити майже завжди, вважаю, що з цим аспектом у мене все гаразд.

– Як ви сприймаєте для себе шахи? Для вас це про що? Це гра проти конкурента? Чи це більше про змагання із собою?

 – Це більше про змагання із собою, дуже важливо розуміти себе, свої сильні сторони та недоліки. Хоча, звісно, ми також адаптуємося до конкурента, його стилю, дебютного вибору і так далі.

– Що ви відчуваєте, коли перемагаєте? Які це емоції та думки?

– Перемога – це найрадісніше, що можливо відчувати у спорті. Тоді дійсно почуваєшся добре і ще більш мотивованим на нові звершення.

– Що потрібно для того, щоб обіграти конкурента, котрий набагато сильніший і досвідченіший за вас?

– Потрібно бути впевненим у собі й не зосереджуватися на тому, хто сидить навпроти тебе.

– Про що ви мрієте зараз?

 – Найбільше я хочу, щоб у нашій рідній країні настав мир. А в особистому плані хочу продовжувати займатися своєю улюбленою справою та бути щасливим.