Тайга. Це не просто лісочок із просіками, де за певними орієнтирами легко можна знайти дорогу назад, хоч і ліси бувають різні. Це величезний лісовий масив, заблукавши в якому можна залишитися там назавжди. І звірі тут живуть не казкові…
Бурий ведмідь, наприклад, уссурійський (амурський) тигр, чисельність якого скоротилася до мінімуму – браконьєри, пожежі, за масштабами, з якими може зрівнятися цунамі, торнадо та інші глобальні катастрофи.
У сибірській далекосхідній тайзі росте тайгова “годувальниця” – кедр. Його горішками, які ховаються у великих шишках, годуються і звірі та птахи. Тайгові білочки запасаються ними і ховають їх у дуплах. Якщо дупло хтось розорив – чи то людина, чи тварина – і білка залишилася на зиму без їжі, вона робить те, на що не кожна людина зважиться – знаходить дерево, на якому є сучок, схожий на рогатку, і вбиває себе. Вона знає, що без запасів узимку на неї все одно чекає голодна смерть.
Тайга – особлива територія, вона прощає байдужого ставлення себе. Цими ж горішками годується звичайна білка, смугаста земляна білочка, бурундучки та соболя – володарі красивої дорогоцінної шубки. Навіть ведмеді не відмовляються від таких ласощів.
Як видобуває кедрові шишки людина? Це не так легко, як тій самій білочці, яка стрибає з гілки на гілку, як метелик. Тут потрібна чудова фізична підготовка. Щоб дістатися перших гілок, потрібно проповзти по голому стовбуру якусь відстань тільки за допомогою рук і ніг. Інший спосіб добування шишок – великий заздалегідь приготовлений кийок, який не розламається навпіл від першого ж удару по стволу. Але на землю впадуть лише ті шишки, які встигли дозріти.
Як поводитись у тайзі? Головне, звичайно, не заблукати. Тому далеко від місця стоянки краще не відходити. Якщо приїхали з ночівлею, потрібно розпалити багаття, але робити це необхідно на великій галявині (такі є в тайзі) подалі від дерев та по черзі чергування.
Які ще звірі та птахи живуть у тайзі? Є тут глухарі, рябчики, за якими, окрім мисливців, веде видобуток лісова кішка – рись. Птахи-кедровики не тільки їдять кедрові горішки, а й як би «сіють» їх, влаштовуючи собі комору на зиму. З забутих птахами запасів часто виростають молоденькі кедри. Є в тайзі і такий величний звір, як лось-велетень.
Але повернемося до кедрових шишок. Коли ми привозили їх, висипали на велику клейонку. Заняття не з легких. У кожній шишці під лускою – маленькі горішки, які треба дістати. До того ж після цієї кропіткої процедури ще й руки потрібно бензином відмити, шишки смоляні. Зате яке задоволення їх потім узимку є! Крім того, вони дуже корисні.
Але… тайгу все більше вирубують заради цінної деревини. І це дуже прикро. Тайга – наше національне надбання поряд із нафтою, газом та ін. Величезну ділянку лісу можна вирубати за годину, а росте кедрач повільно, десятиліттями. Невблаганно порушується рівновага в природі. Ось уже й уссурійський тигр став рідкістю, занесений до Червоної книги.
Можливо, світова криза навчить людину ставитися дбайливо до природи, усвідомивши нарешті, що все вічно у цьому світі. Зрозуміло, цивілізація не стоїть на місці, але, як шкода, вирубані гектари вікового лісу, звірят, яким без того ж кедрача харчуватися не буде чим.
Адже на Північному Кавказі, у Залізногірську, щоб збудувати санаторій чи будиночок для відпочиваючих, не вирубують вікові ліси цілими гектарами, а шукають такі майданчики, щоб вікові дерева опинилися довкола будівлі. Втратити можна дуже багато, а відновити потім життя не вистачить.
Чи після нас хоч потоп? Адже людина – розумна істота, і думати треба навіть не лише про майбутнє покоління, а й про себе. Мені здається, зараз саме час все зважити і вирішити, як не лише нам, а й нашим дітям, онукам варто жити на землі, щоб завжди милуватися її красою.
