Легенда про загадкову країну Шамбала має велике значення у буддизмі у зв'язку зі своїми зв'язками з майбутнім. Існує передбачення, що воїни Шамбали виграють на Землі останню битву з силами невігластва та зла, після чого на нашій планеті з'явиться Майтрея – Будда майбутнього, який прийде з Чистої країни Тушита, а на всій планеті встановиться вчення Калачакри.
До сьогодні багато вчених і дослідників цікавить історія цієї загадкової країни, куди могли потрапити лише просвітлені душею і помислами, і місце якої досі залишається загадкою. Згадки про цю загадкову країну можна зустріти у наукових дослідженнях учених-сходознавців, а й у щоденниках древніх мандрівників, в древніх тибетських буддійських книгах, теософських роботах. Про Шамбал існує багато суперечок серед містиків, про неї пишуть дослідники та обговорюють релігійні діячі.
Існує безліч описів та визначень того, що таке Шамбала. На думку деяких учених, Шамбала є найбільш священним словом в Азії, оскільки в ньому зібрані всі найкращі людські сподівання та очікування. Це не лише місцевість, а й вчення та епоха. Енциклопедія містичних термінів дає інше визначення: Шамбала є міфічною країною, що знаходиться на північ від річки Сіта та оточена 8 сніговими горами, що нагадують пелюстки лотоса. Управляють цією країною жерці-царі. Шамбала – це центр містичного вчення під назвою Калачакри та, мабуть, містичний, таємний центр світу. Народні легенди Гімалаїв і Тибету говорять про те, що Шамбала – це якийсь рай на планеті, в якому мешкають Великі Майстри або Махатми, які керують долею людства.
А священні тексти свідчать, що царство Шамбали у разі потреби саме встановить з нашим світом контакт. У книзі «Шляхи в Шамбалу», її автор Панчен-лама VI стверджує, що Шамбала одночасно є трьома речами, які є абсолютно різними між собою: реально існуючим фізичним місцем, символом досягнення просвітлення в йозі та чистою землею. Тобто Шамбала на одному рівні – це звичайна країна, в якій жили звичайні люди, на іншому – чиста земля, з представниками якої можуть вступити в контакт лише люди з чистою кармою, а якщо створити необхідні умови, то містичні герої з цієї країни з'являться і допоможуть перемогти злі сили.
Існує також думка, що тибетці представляють Шамбалу як притулок богів, тобто суперлюдей, які наділені певними знаннями та магічними здібностями. Очевидно, ці уявлення і стали причиною того, що європейці стали сприймати Тибет як місце проживання безсмертних мудреців, які зберігають всі таємниці світу.
У численних писемних джерелах Шамбалу називають країною безсмертних, забороненою територією в центрі Гобі, царством магів, добре організованою громадою мудреців у серці Азії, країною Великих Майстрів, світом гармонії та досконалості, де збуваються всі мрії, потаємним центром світу, обителью світ, спадщиною зниклих цивілізацій.
У релігійних записах Тибету міститься докладний опис Шамбали. Ця таємнича країна розділена на 8 частин, подібно до квітки лотоса, і оточена горами льоду. Столиця царства, містична Калапа, розташована у центрі. На захід та схід від міста розташовані два озера у формі півмісяців, наповнені коштовностями. На південь від столиці знаходиться парк сандалових дерев, на півночі – священні ідоли та вівтарі. Там же знаходиться і палац правителя, збудований з дорогоцінного каміння, металів і коралів. Його дах зроблений із золота, прикрашений перлами, сапфірами, смарагдами та діамантами. Для регуляції температури в приміщенні в підлогу та стелю вставлені спеціальні кристали. У центрі палацу знаходиться золотий трон короля, також прикрашений коштовним камінням. У царя є магічний дорогоцінний камінь, який виконають усі бажання. У царя блискуча почет, завжди готова до виконання наказів. У нього також є слони, коні та інші засоби пересування, у тому числі літальний апарат, виготовлений з каменю. Запаси коштовностей та золота величезні.
Населення Шамбали живе у мир та гармонії, без голоду та хвороб. Всі вони красиві зовні, заможні, але їм нікуди подіти свої багатства. Вони не безсмертні, хоча живуть близько ста років, повністю присвячуючи своє життя досягненню просвітлення.
Шамбалу, подібно до Атлантиди, прийнято вважати державою, де, крім надзвичайно високого розвитку духовної сфери, були розвинені всілякі технології та науки. Існують також описи чарівних лінз, які були встановлені на палацових дахах, і за допомогою яких жителі мають можливість вивчати інші світи. Існують розповіді і про автомобілі та літаки, які пересуваються тунелями. Цар має дзеркало, за допомогою якого спостерігає за тим, що відбувається у віддалених місцевостях. Є описи кам'яних коней, що мають силу вітру, і технологій, здатних перетворити одну хімічну речовину на іншу. Крім того, духовний розвиток настільки високий, що люди практикують телепатію, телекінез, матеріалізацію та дематеріалізацію.
Країну Шамбалу охороняють надприродні сили та істоти. Як правило, цих охоронців помітити неможливо, однак у деяких джерелах трапляються свідчення людей, яким вдалося зустріти таких вартових. До слова сказати, одним із цих сторожів вважають Єті, або Снігову людину, яку деякий час тому дуже активно шукали в Гімалаях. Однак найчастіше цей опис зводиться до наступного: у охоронців цілком спокійна особа, з відкритим поглядом, зафіксованим на якомусь невидимому об'єкті. Істота ця пересувається стрибками, подібно до м'яча.
Археологам не вдалося знайти жодного матеріального доказу того, що Шамбала у минулому справді існувала, тому й визначити точне місцезнаходження та ідентифікувати це містичне царство так і неможливо.
У «Махабхараті» — давньоіндійському епосі, є згадка про якесь село під назвою Шамбала, де з'явиться народжений Каліка. На думку тибетологів, Шамбала – це реальна країна, яка знаходиться на північний захід або північ від Індії.
Багато описів Шамбали підкреслюють, що Шамбала знаходиться серед дуже високих гір, розташованих на північ від Індії і на захід від Китаю та Монголії, тобто, в місцевості, що збігається з територією Тибету. Історичні літописи Тибету також згадують про Шамбалу, яка розташована на північ від Індії. У них говориться також, що дорога в цю країну дуже важка і тривала, вона займає понад чотири місяці від Гангу.
Існує згадка про Шамбал і в буддійських тибетських книгах «Данджур» і «Ганджур». У них йдеться про те, що ця країна розділена на три області, а її мешканці носять тюрбани та білий одяг і розмовляють на санскриті.
У Європі перші згадки про Шамбалу з'явилися 1627 року в листах єзуїтських місіонерів Джона Кабраля та Стефана Каселла. Коли вони перебували в Бутані, то довідалися про існування країни під назвою Шамбала, яка була розташована десь на північному заході або на півночі і межувала з Татарією (тобто Росією). Ця згадка в майбутньому стала підставою припускати, що Шамбала могла перебувати на території колишнього СРСР, у Середній Азії.
Тибетський вчений Манджул Хутукту, який жив у першій половині дев'ятнадцятого століття, у своєму географічному дослідженні писав про те, що знамените царство було розташоване далеко на півночі і складалося з 96 царств. Звичайно, знайти асоціації між наведеними в роботі назвами та сучасними назвами країн неможливо, але на думку спадає дев'яностаглава монголо-татарська орда, описана в одному з татарських епосів, межі якої поширилися до Туркестану.
Легенда про Шамбалу неодноразово використовувалася в політиці, особливо, коли йшлося про необхідність отримати військову або політичну підтримку. Зокрема, із Шамбалою асоціювалася Росія, Японія та Монголія. Відомо також і про те, що гітлерівська Німеччина відправляла членів організації Аненербе в експедиції на Тибет з метою заволодіти таємницями Шамбали, які мали допомогти у здійсненні головного військового плану нацистів. Гітлера приваблювала ідея вищої раси, наділеної надприродними здібностями та великими силами. Тому в 1931-1943 роках до Тибету було відправлено велику кількість експедицій. Нацисти були впевнені в тому, що саме їм вдасться укласти договір із Шамбалою та стати господарями планети, а сам Гітлер був абсолютно впевнений у своїй обраності. На його думку, Шамбала була містом могутності та насильства, яке керувало людськими долями. Але для укладання такого договору необхідно вчинити жертвопринесення. Саме з цієї причини було розстріляно мільйони євреїв та понад півмільйона циган.
Як би там не було, цілком очевидно, що легенда про Шамбал так і залишилася легендою. І вона мало чим відрізняється від інших подібних міфів про ідеальну державу, які присутні в оповідях усіх народностей. За великим рахунком, мрія про ідеальне суспільство є цілком людською, адже, напевно, мало хто відмовиться жити довго і щасливо, без воєн та епідемій багато років. Крім суто практичної сторони, легенда ця має і духовну складову, що є ідеальною моделлю людського життя, що прагне до вищого визволення. Це мудрість людини-воїна, традиція безстрашності та хоробрості. Вчення Шамбали говорить про те, що перед численними світовими проблемами людство спалить бути героїчним і добрим одночасно. Воно стосується кожного і змушує задуматися над тим, що кожен з нас може зробити, щоб допомогти цьому світу стати кращим і чистішим.
