Запитання «Ким стати?» для випускників шкіл важливіше шекспірівського «Бути чи не бути?». Адже від відповіді на нього залежить все життя. Звичайно, бувають «щасливчики», які з пелюшок мріють опанувати ту чи іншу професію і вперто йдуть до своєї мети. Більшість молодих хлопців і дівчат намагаються проаналізувати свої таланти і зрозуміти, до чого ж у них «лежать душа». На такому важливому життєвому етапі, коли необхідно вибрати ВНЗ, а разом із ним і майбутню професію, їм потрібна допомога.
Думати своєю головою
Головне правило при виборі майбутньої професії – не перекладати рішення на чужі плечі. Багато випускників, сумніваючись у виборі вишу, прислухаються до порад батьків, по суті, відмовляючись від самостійного вибору. Нічого поганого в цьому немає, адже ніхто краще за батьків не знає інтереси та здібності їх чада. Але близькі люди можуть і не розпізнати справжнього покликання дочки чи сина. Наприклад, колись мати мріяла про кар'єру перекладача, але все життя пропрацювала інженером. Тепер вона з найдобріших спонукань радить дитині надходити на ін. Незадоволеність своєю професією може змусити батьків виправити помилку «заднім числом», зробивши правильний, на їхню думку, вибір за дитину.
Можливо, батьками рухають і більш приземлені пориви – престижність та високооплачуваність професії. Знову ж таки, якщо хтось із знайомих став геніальним хірургом чи успішним юристом, не означає, що у когось іншого все вийде так само блискуче. Тому завдання випускника – знайти своє власне покликання. Інтереси, здібності, особистість
На допомогу випускникам, які мають труднощі у визначенні свого покликання, прийшли психологи. Вони розробили спеціальну методику, що дозволяє визначити схильність людини до тієї чи іншої професії. Для того, щоб вирішити важке питання профорієнтації, необхідно вивчити три основні параметри: інтереси, здібності та особистісні особливості.
З інтересами, начебто, все просто. Професійна діяльність має бути цікавою. Але чи старшокласники встигають чітко усвідомити сферу своїх інтересів. Чимало тих, хто взагалі впевнений, що жодна справа його не приваблює. А хтось і зовсім легко захоплюється будь-яким новим заняттям і так само швидко охолоне до нього. До того ж інтерес не завжди говорить про схильність до професії, а може перерости в хобі.
Щоб досягти успіху на професійній ниві, мало одного інтересу. Потрібні ще й здібності. Наприклад, прийнято ділити людей на «гуманітаріїв» та «технарів». До 17-18 років людина може віднести себе до однієї з цих категорій. Однак цей поділ досить умовний. Необхідно враховувати безліч факторів: ерудицію, уважність, здатність до обчислень, вербальне мислення та ін. Наприклад, дизайнер повинен виявляти здібності до просторового мислення, а програмісту потрібно вміти концентрувати увагу та справлятися з обчисленнями.
Але в житті все складніше, навіть інтересу, підкріпленого здібностями, недостатньо, щоб досягти успіху. Усі ми живі люди зі своїми індивідуальними особливостями, і часом саме вони мають вирішальне значення під час виборів професії.
Знайти своє місце в житті не так просто. Багато в чому саме від обраної професії залежатиме все подальше життя людини. Не завжди варто звертати увагу на престижність та високооплачуваність професії, адже успіху можна досягти на будь-якій ниві, головне, щоб робота приносила задоволення.
