Мисливці за головами
Середня зарплата в Танзанії становить 20-30 доларів США на місяць, і це, зрозуміло, не сприяє падінню рівня злочинності. Можливо, перебування в країні туриста із сотнею доларів у кишені стало б надзвичайно ризикованим підприємством, якби не вроджена доброзичливість танзанійців.
На Чорному континенті, де війни та масові винищення собі подібних є чимось на зразок національних забав, Танзанія стоїть окремо. За майже півстолітню історію незалежності тут не було жодного збройного конфлікту.
І все-таки, незважаючи на доброзичливість місцевого населення, Африка залишається Африкою. Тут часом зникають люди і іноді відбуваються жахливі акти насильства, незрозумілого з погляду цивілізованої людини. Справа в тому, що у Танзанії практикується чорна магія. Чаклуни мають свій друкований орган і цілком легально ведуть діяльність із «зцілення від усіх хвороб». Наскільки така діяльність ефективна, можна судити за кількістю хворих у країні (навіть офіційні цифри вражають найсміливішу уяву) та середньої тривалості життя – близько 35 років.
Шанувальники Вуду ведуть справжнє полювання на людські органи та шкіру, з яких виготовляють всілякі амулети «на щастя». Європейці можуть не хвилюватись із цього приводу – під прицілом опинилися місцеві альбіноси, чия шкіра з невідомих причин молочно-біла. Їх викрадають із власних будинків, на них нападають просто на вулицях.
Понад те, предметом полювання стали навіть трупи нещасних альбіносів – за шкіру дають до 5000 доларів, колосальні гроші за місцевими мірками. Саме тому могили спочилих білошкірих африканців останніми роками стали бетонувати. Загалом, хоч туристів проблема не стосується, приємного все одно мало…
Близькість з природою
У цю державу їдуть не для того, щоб помилуватися мухами цеце в готельному номері, придбати китайські капці на курному ринку, і не для того, щоб покататися старими автобусами путівцями.
Сюди вирушають за враженнями глибшими та сильнішими. І такі враження Танзанія, де урбанізація захопила не більше 15% території, дарує з надлишком. Національні заповідники, в яких екзотичні тварини мешкають у природних умовах, пляжі Занзібара з нереально білим піском, колосальні території, де людина гостро відчуває єднання з природою – ось причина, через яку сюди їдуть.
Побувати в Танзанії і не відвідати Занзібар буде помилкою. Засаджений плантаціями гвоздики та кориці, цей острів по праву називають «островом прянощів». Пісок на пляжах білий, як сніг, і настільки дрібний, що збивається, утворюючи щось на кшталт скляної поверхні біля самої кромки води, де можна легко прокотитися на велосипеді або навіть на мотоциклі – не впадеш!
Єдине місце у світі, де існує така масова природна міграція тварин, знаходиться в Танзанії – це національний парк Серенгеті.
Тут панує «велика п'ятірка» – слони, носороги, леви, бегемоти та буйволи. Сотні тисяч жирафів, антилоп Гну, газелей, зебр, імпалу, гепардів, крокодилів, гієн, бабуїнів та інших мавп, а також понад 500 видів птахів. І все це – на відстані витягнутої руки. Все це – в безпосередній близькості від екскурсантів, захищених лише вікнами джипа прогулянки. У незвичних до такого проведення часу, зіпсованих вітчизняними зоопарками росіян захоплює дух від непередаваних відчуттів. Ось, за десять метрів від тебе – носоріг. І не ти тут хазяїн, а він. Ти просто прийшов до нього в гості, і він тебе прихильно приймає.
Сюди з'їжджаються мисливці із грошима. Відстріл тварин дозволено, і стаття доходів від цього заходу є не останньою у бюджеті Танзанії. З приводу сафарі «зі стріляниною» наважусь висловити свою суб'єктивну думку – вирушати за тисячі кілометрів у цей чарівний край для того, щоб убити необразливого, розумного та велично-спокійного слона може лише психічно не цілком здорова людина…
У Танзанії розташована найвища гора в світі, що окремо стоїть, – шестикілометрова Кіліманджаро, оспівана Хемінгуеєм і є візитною карткою країни. Оголошена національним заповідником із територією у 756 кв. км, гора відкрита для сходжень. Варто лише заплатити за вхід, і шлях до засніженої вершини, що видно з відстані 50 кілометрів, відкрито. Сходження здійснюються у складі групи та займають зазвичай п'ять-шість днів. З тварин тут водяться слони, буйволи, леви, леопарди, мавпи, птахи-носороги, саричі та незліченна кількість найрізноманітніших комах.
На земній кулі залишилося зовсім небагато місць, де природа залишилася такою самою, як і тисячі років тому, де тварини почуваються господарями. А ми, люди, виховані телебаченням та Інтернетом, відвідуючи цю країну, раптом розуміємо, що є інший світ, практично інший вимір, потрапивши до якого, відчуваєш усю надуманість і штучність кам'яних джунглів, у яких минають наші роки. Танзанія – частина суші, звільнена від непосильного податку людства – прогресу – і живе за своїми законами, суворими, іноді незрозумілими нам законами справжнього життя.
