Першими нашими вчителями є батьки та педагоги у школі. Саме їхній вплив та соціальне середовище виявляються вирішальними факторами у виборі професії.
Багато хто йде стопами батьків, вибирає професію «за компанію» з однокласниками, ототожнює шкільні предмети з роботою за спеціальністю. Або несприятлива економічна ситуація в сім'ї змушує вибрати професію, яка в перспективі приноситиме більше доходу, вступ до вузів на основі «куди легше вступити», аби здобути вищу освіту.
У 16-17 років у багатьох підлітків неадекватна самооцінка та низький рівень критичності. Дуже часто існують упередження з приводу престижності професії, відсутність інформації про професію, і як наслідок, неправильне уявлення про неї схиляє свідомість випускника, що несформувалася, зробити невірний вибір.
Таким чином, спираючись на невеликий життєвий досвід у сім'ї та школі, дуже часто несвідомо, підлітки вступають до інститутів на зовсім невідповідні спеціальності.
Трохи краще справи у тих, хто після закінчення школи вступає спочатку до коледжу для здобуття середньо-спеціальної освіти або йде відразу працювати.
В цей час у них накопичується досвід вже дорослого життя і приходить усвідомлення того, що подобається робити, а що ні, до чого здібності, а що виконувати важко. Приходить розуміння того, що професія престижна сьогодні, а завтра може бути відсунута на останній план, що професії батьків не обов'язково підійдуть і їхнім дітям.
Молоді люди починають читати дорослу літературу, яка вже навчає практичним життєвим навичкам, знайомляться з людьми, які вже чогось досягли в житті. І, нарешті, дізнаються про різні екзотичні професії, які, можливо, взагалі не популярні у нашій країні. Зазвичай 2-3 роки самостійного життя без опіки батьків та шкільних педагогів дозволяють тверезо оцінити власні потреби, здібності та рід майбутньої діяльності.
На цьому етапі розвитку включаються принципи, що дозволяють адекватно оцінити ситуацію з вибором заняття.
Принцип активності : активне самостійне життя, походи в різні вузи та пошук потрібної спеціальності, проходження різних курсів та тренінгів, самостійне звернення до психолога чи профконсультанта, екскурсії на різні робочі місця, складання резюме та оцінка ринку праці.
Принцип свідомості : усвідомлення своїх цілей, бажань, інтересів, нахилів, здібностей, обдарувань, своїх особистих та фізичних здібностей.
Принцип відповідності : як усе вищезгадане відповідає потребам суспільства в кадрах.
Принцип розвитку : відображає ідею необхідності розвивати в собі якості, які потрібні для будь-якої професії, а також ті, які потрібні для професії.
Також із віком у людини відбувається переоцінка цінностей, і те, що приваблювало в юності, може піти на другий план. Якщо людина усвідомила і проаналізувала свою структуру цінностей і здібності, то вона має реальний шанс знайти собі професію за покликанням. Багато помилок юності і є тими причинами, чому люди змінюють професію, будучи дорослими. Усвідомлення може прийти і у 20, і в 30, і навіть у 40 років.
Дорослі люди змінюють професію з різних причин. Для кожної конкретної ситуації – своя причина, залежно від індивідуальних та вікових особливостей людини:
– меркантильні інтереси, бажання знайти можливість задоволення базових потреб і здобути, може, й не особливо престижну, але досить високооплачувану професію;
– прагнення змінити рід діяльності для того, щоб досягти соціального становища, яке дозволить відчувати себе шанованим усіма, що буде реалізуватися, буде викликати відчуття задоволеності чи переваги;
– відсутність на поточному місці роботи можливостей для подальшого розвитку та реалізації професійних амбіцій, простору для самореалізації, коли кар'єра заходить у безвихідь;
– гонитва за модою та кон'юнктурою ринку, коли людина змінює професію щоразу, коли вона стає «немодною» чи «неактуальною».
Також існує поняття, як криза середнього віку, коли відбувається глобальна переоцінка цінностей. У цей період дуже часто причиною є пошук себе та сенсу в житті, морального задоволення від виконуваної роботи, спроба реалізувати свій творчий потенціал.
Виявлення здібностей і талантів людини є ключем до ефективної самореалізації та набуття роботи з призначення.
У східних культурах з дитинства намагаються визначити схильності та таланти дитини та згодом розвивати її у потрібному напрямку. Це дозволяє уникати багатьох помилок юності та неусвідомленого вибору професії.
Наприклад, у Японії перед маленькою дитиною ставлять кілька предметів, якого предмета дитина потягнеться – до того в нього є схильність.
Там батьки всебічно розвивають дитину. Водять його на всі гуртки, утворюють, і потім дитина сама, подорослішаючи, вибирає, що їй до вподоби.
Індія, як дуже релігійна та віруюча країна, дбає про душу народженого. Багато людей практично одразу складають натальну астрологічну карту для дитини. У ведичній астрології Джйотіш планети є втіленням богів і визначають шлях розвитку душі в цьому світі. За допомогою астрологічного прогнозу виявляються таланти та здібності, і з дитинства даються рекомендації, в якому напрямку розвивати дитину, щоб її душа виконала своє призначення у цьому світі.
Але розкрити та реалізувати свої здібності та таланти можливо у будь-якому віці. Психологи довели, що людина досягне більшого успіху, якщо з періодичністю в п'ять-сім років змінюватиме спеціальність, отримувати нові знання і зустрічатиме у своєму професійному житті абсолютно нові, незвичайні для нього завдання. Тому, на їхню думку, будь-якому професіоналові необхідно час від часу змінювати не тільки місце роботи, але її зміст.
Саме так роблять творчі та обдаровані люди, які, як відомо, талановиті багато в чому і досягають блискучих результатів, хоч би чим займалися. Їх спричиняють зміну діяльності необмежені внутрішні потенціали. Часто чергове хобі незабаром стає їхньою основною професією на черговий відрізок часу.
Соціологи вважають, що у 21 столітті для багатьох людей реальністю стане не просто зміна професій протягом життя, а комбінування своєї індивідуальної «професії» з набору різних, накопичених у процесі трудової діяльності відповідно до вимог роботодавця чи постачальника послуг.
