Іван Миколайчук — видатний український актор і режисер, якого часто називають «душею» українського кіно. Миколайчук залишив свій слід у світовому кінематографі в 1960-х роках, зігравши Івана у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Крім того, Миколайчук зняв приголомшливі, поетичні авторські фільми, які захоплюють і донині. Наша добірка включає його акторські та режисерські досягнення.
«Тіні забутих предків»
«Я не знаю більш квінтесенційного народного генія… До нього був Довженко», – зауважив про Івана Миколайчука видатний режисер Сергій Параджанов. Він народився 15 червня 1941 року в селі на Буковині. У віці 12 років він отримав свою першу роль на сцені місцевого театру. Миколайчук здобув акторську та режисерську освіту, але водночас мав музичні здібності, чудово співаючи та граючи на цимбалах, сопілці та фортепіано. Його харизма, глибина та мудрість відображали його любов до України, яку він прославляв усе своє життя. За свої короткі 46 років Іван Миколайчук знявся у 34 фільмах та зрежисував два. Його акторська кар’єра розпочалася, коли йому було лише 24 роки – навчаючись на другому курсі Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого на курсі Володимира Івченка, Іван отримав головну роль у фільмі «Тіні забутих предків». Фільм спричинив світову сенсацію.
Реклама. 
Іван Миколайчук
“Сон”
Миколайчук отримав роль Тараса Шевченка у фільмі «Мрія», ще будучи студентом другого курсу театрального інституту. Ця роль стала одним із перших кінодосвідів молодого актора, продемонструвавши його глибоку майстерність та харизматичну гру – пізніше буде зазначено, що він був актором, від якого неможливо відірвати погляд. Його Тарас Шевченко зображений як гуманіст, шукач, сповнений сумнівів та питань. За свою «підривну» поезію поета допитують, а пізніше його залучають до армії, змушуючи припинити писати та творчо займатися. Фільм, знятий лауреатом Шевченківської премії Володимиром Денисенком, визнано одним із 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
«Тіні забутих предків»
«Я не очікував нічого надзвичайного, тому попросив Іллєнка зайнятися зйомками [пробами] і відійшов зі знімального майданчика. За мить мене наздогнав захоплений Юрко: «Сергію Йосиповичу! Повертайся! Це щось надзвичайне! Щось нелюдське! Щось поза межами розуміння!». Злякавшись мого відходу, Іван зблід, подумавши, що я не ціную його талант (як пізніше зізнався актор), і щось у ньому ніби вирвалося назовні. Він полонив нас. Молодий, надзвичайно схвильований, він випромінював надзвичайне світло. Від нього виходила така чистота, такий запал, такі емоції, що ми залишилися безмовними, забувши про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора».
Ця цитата зі спогадів режисера Сергія Параджанова про кінопроби Івана Миколайчука до фільму «Тіні забутих предків» яскраво передає акторську сутність Миколайчука. Він зобразив гуцула Івана Палійчука, глибоко закоханого в прекрасну Марічку (Лариса Кадочникова), ніби був призначений їй судилося. Режисер Сергій Параджанов майстерно втілив на екрані давні та глибокі традиції й ритуали гуцулів. «Тіні забутих предків» визнані одним із 100 найкращих українських фільмів і стали символом української боротьби проти радянського режиму. Прем'єра фільму в кінотеатрі «Україна», де в 1965 році Іван Дзюба, Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл влаштували перший публічний протест проти масових арештів українських інтелектуалів, визнана значним символом дисидентського руху.
