10 липня Національна опера представить балет «Нордова дочка» , який носить титул найстарішого балету з існуючих. Катя Єлецьких, авторка проєкту «Балетний маніяк», ділиться своїми спостереженнями щодо створення цієї постановки.
На сцені провідна балерина збиває масло та крутить, кордебалет плете снопи, а замість традиційних пуантів танцюристи взувають дерев'яні сабо. У червні в Національній опері України відбулася знаменна подія, яку можна назвати історичною: до репертуару було додано балет, визнаний найстарішим у світі, «La Fille mal gardée» або «Нордова дочка».
Реклама.
Цей чудовий твір, сповнений гумору, пасторального шарму та радості, виник у Бордо, Франція, ще у 1789 році та зазнав численних адаптацій протягом своєї тривалої історії на сцені. Однак саме постановка 1960 року, створена британським хореографом та засновником Королівського балету Фредеріком Ештоном, встановила новий рівень. Його «Норовлива дочка» розповідає історію кохання, яке перемагає всі перешкоди, позбавлене антагоністів, демонструючи тепле, грайливе зображення життя.
Саме ця версія потрапила на київську сцену, пропонуючи українським глядачам можливість долучитися до одного з найнадійніших творів в історії балету.
Поява «Норовливи» на українській сцені стала можливою завдяки Івану Путровому, українському танцівнику балету та колишньому прем’єр-міністру Королівського балету Великої Британії. Він залучив до проєкту міжнародних партнерів, в результаті чого балет було представлено в Національній опері України як свідчення підтримки нашої культури та утвердження її стійкості та незалежності.
Постановку втілив у життя Жан-Крістоф Лесаж, французький хореограф з видатним досвідом, педагог і балетмейстер Віденського державного балету. Отримавши запрошення привезти «Нординарну дочку» до України, він охоче погодився: «Для мене цей вибір стосувався не кар’єри. Йшлося про Україну, артистів, людей. Багато хто застерігав мене, кажучи, що тут небезпечно, але я щиро радий бути тут».
Лесаж добре відомий на світовій балетній сцені: він поставив «Погану дочку» для театрів Парижа, Лондона, Сеула та Риму. «У ці часи люди прагнуть легкості та радості. Це сімейна історія кохання», – стверджує він.
Центральним героєм оповіді є Ліза, яка прагне бути зі своїм коханим, Коласом, молодим фермером. Її мати, вдова Сімона, хоче видати свою дочку заміж за наївного, але заможного Алана. Однак Ліза не схильна підкорятися: попри суворий нагляд матері, вона знаходить спосіб зустрітися з Коласом. Їхня ніжна та грайлива історія, сповнена комічних моментів, завершується святом кохання та сільським весіллям, на яке зрештою погоджується навіть її мати.
Оригінальна постановка балету, прем'єра якої відбулася 236 років тому, була створена Жаном Добервалем, французьким танцівником і хореографом, який був художником Королівської академії музики. У той час балет мав іншу назву – «Балет про солому» і мав неймовірний успіх. Замість божеств і героїв, вперше в історії, у ньому були представлені звичайні селяни, які кохають, сперечаються, танцюють і одружуються. Спочатку вистава була поставлена на народні мелодії, поки Луї Герольд не написав повну партитуру в 1828 році. У 1864 році німецький композитор Петер Гертель створив свою версію. Обидві адаптації співіснували, що є рідкістю у світі балету. Українська публіка почує у виданні Ештона оновлену музику Луї Герольда в оркестровці Джона Ланчбері.
Постановки Ештона характеризуються особливим стилем. Він зосереджувався на витонченому нахилі голови та положенні плечей, що надає рухам виразності без зайвої мелодрами. Його хореографія базується на бездоганно точній, майже перлинній роботі ніг, але ніколи не жертвує своєю природною елегантністю. Витонченість та технічна складність Ештона завжди переплітаються, що робить його балети викликом навіть для найдосвідченіших танцюристів.
«Чудово, що ми працюємо з редакційною командою, створеною Фредеріком Ештоном 65 років тому, яка продовжує процвітати у провідних театрах світу», – зазначає Микита Сухоруков, головний виконавець ролі Коласа у виставі. «Для європейської сцени це надзвичайна епоха. Постановки рідко зберігаються так довго».
Микі
Источник
