Повні зали, новітні постановки та обдаровані актори – українська театральна сцена переживає піднесення. Vogue Ukraine дослідив закулісся ключових театрів країни: у третьому опусі нашої добірки – Театр Ветеранів у Києві, де зі сцени лунають щемливі розповіді про війну, втрати та відродження, створені українськими ветеранами.
Реклама.
Теплий вечір. Біля Кримського Дому в серці Печерська збираються люди. Серед них воїн Геннадій Удовенко, який у 2023 році втратив кінцівку на полі бою; військова медикиня Інна Короленко, яка в цивільному житті працювала журналісткою; поряд з нею – охоронець кордону Єгор Бабенко, який у 2022 році зазнав серйозних опіків на Миколаївщині; Тарас Козуб, військовий бригади “Магура”, що втратив руку на Запорізькому напрямку та до війни спеціалізувався на виготовленні українських народних інструментів. Усі вони – ветерани російсько-української війни, а також – аматори, що зібралися на тренування “Енеїди” Котляревського. Вони відчутно стурбовані, адже їх чекають важливі події: 2 грудня відбудеться прем'єра "Енеїди" на сцені Молодого театру.
“Це чудова реклама країни за кордоном, – з усмішкою зазначає Ахтем Сеітаблаєв, постановник вистави, актор і телеведучий, а зараз військовослужбовець і керівник Театру Ветеранів. – Ми прагнемо нагадати світові: надаючи допомогу нам, глядачі мають змогу долучитися до цих особистостей – сильних, креативних, відважних”.
Знаменитий український режисер, творець відомих фільмів “Кіборги”, “Захар Беркут” і “Мирний-21”, Ахтем зізнається, що під час репетицій “Енеїди”, де він працює з непідготовленою трупою, почувається початківцем: “Тут все нелегко. Як на мінному полі. Значна частина того, що ти знав, не працює. А найголовніше – домогтися їхньої довіри”.
Театр Ветеранів виник як об’єднання відділу зв’язків із громадськістю командування Сил ТрО ЗСУ та Театру Драматургів. До війни троє його засновників працювали у сфері творчості та бізнесу: Максим Курочкін – відомий драматург, Євген Малюкевич – копірайтер у маркетинговій агенції Fedoriv, Максим Девізоров – актор Театру на Лівому березі та зірка популярного серіалу для підлітків “Перші ластівки”, – всі троє у 2022 році стали добровольцями на фронті.
Їх, а також журналіста-міжнародника Юрія Мацарського, згуртував полковник Олексій Дмитрашківський, який створив у своєму підрозділі ТРО Медіа багатопрофільну команду – з різним досвідом і попередньою діяльністю. Суть ідеї Театру Ветеранів найкраще висловлює актор і драматург Геннадій Удовенко – харизматичний чоловік із Донеччини, енергійний та брутальний, як Денієл Крейг (колеги жартома пригадують, як Удовенко з’явився на репетицію “Енеїди” і заявив: хочу грати тільки Зевса): “Ми повинні говорити, щоб у нас не вкрали цю війну”.
Головна сила Театру Ветеранів – драматургічна лабораторія під керівництвом Максима Курочкіна, відомого драматурга, чиї п’єси ставлять у театрах від Херсона до Лондона. За рік існування проєкту автори-початківці створили понад 35 п’єс. “Умова лише одна: ветерани повинні писати про те, що їх турбує”, – підкреслює Максим Девізоров. Навчають драматургії найкращі фахівці – зокрема Наталка Ворожбит, українська сценаристка, авторка фільмів “Кіборги”, “Дике поле” та серіалу “Спіймати Кайдаша”, режисерка фільму “Погані дороги”, який був представлений на Венеційському кінофестивалі.
Цього року театр презентував дебютну п’єсу Девізорова “І в горі, і в радості”. У щирій, сповненій чорного гумору постановці режисера Олекси Гладушевського Максим розповів історію про зраду. Він вважає цю роботу терапевтичною: згадує товаришів по службі, які наклали на себе руки через проблеми з коханими, і підкреслює важливість мати місце, де можна висловити свої болі через творчість.
“Ми повинні говорити, щоб у нас не вкрали цю війну”
Сеітаблаєв пояснює, що Театр Ветеранів прагне дати світові змогу почути правду голосами українських військових, як це зроблено у виставі “Військова мама”, найпопулярнішій постановці, яка зараз іде в Театрі на Лівому березі. Головна героїня, бойова медикиня Настя, розривається між роботою та вихованням 11-річної доньки. Авторка п’єси, журналістка та правозахисниця Аліна Сарнацька, яка два роки служила у медичній службі на Бахмутському напрямку та Київщині, створила образ, натхненний подругою – Настею Криловою, бойовою медикинею 60-ї бригади. Сарнацька хотіла, щоб військові могли відвідати театр і побачити, що про них думають у тилу. У наступному театральному сезоні вистава “Військова мама” буде включена до репертуару львівського Театру Заньковецької, а нову п’єсу Аліни, про трансформацію чуттєвості під час війни, зараз готує до показу один із польських театрів.
Важливим питанням для команди Театру є соціалізація звільнених у запас воїнів. Тут вони освоюють нові професії – пишуть п’єси, знімають відео, організовують виїзні виступи. “Це шанс не почуватися самотнім і отримати нові навички для повноцінного життя після поранення”, – каже Сеітаблаєв. Зараз він разом з колегами працює над розширенням мережі Театру Ветеранів – уже наступного року філії відкриються у Львові, Дніпрі, Чернівцях.
“Найважливіші події відбуваються на передовій, – підсумовує директор Театру, ветеран Євген Малюкевич. – Але якщо ми тут, в тилу, можемо допомогти хоча б одній людині – це вже успіх”. Він розповідає про найочікуванішу прем’єру нового сезону – “Удар дракона” за п’єсою Геннадія Удовенка, де він ділиться власною історією поранення та втрати кінцівки. Після завершення роботи над виставою Удовенко поділився: “Вперше в житті я задоволений собою”.
Фотографка: Vasylyna Vrublevska
Текст: Daria Slobodianyk
Відео: Yaw Hinne
Редагування: Marina Shulikina
Стиль: Sonya Soltes
Макіяж і зачіски: Daria Zhadan, Maria Pogorelova
Продакшн: Marina Sandugei-Shyshkina , Marie Nikolaenko, Oleg Patselya
