На піку популярності, у вересні 1968 року, пісня, написана авторами з СРСР у далекому 1924 році, п'ять тижнів домінувала в англійському хіт-параді. Потім він поширився по всьому світу. На жаль, його творці не змогли насолодитися цим міжнародним визнанням; на той час вони вже померли, передає Ukr.Media .
Ця мелодія ніби пережиток минулого століття, дехто навіть вважає її народною музикою. Насправді романс «Довга дорога» був створений ще в СРСР. Створена Борисом Фоміним і написана поетом Костянтином Подревським, вона вперше знайшла життя в 1924 році. Першою виконавицею була Тамара Церетелі.
Однак популярність музики була недовгою. У 1930-х роках романси були визнані ознакою контрреволюційного мистецтва і зазнали заборони. Проте в емігрантських колах за кордоном ця чарівна мелодія залишилася незабороненою і навіть набула трохи антирадянського відтінку.
Американський музикант і драматург Юджин Раскін, батьки якого були радянськими емігрантами, навчився цієї пісні від матері. На початку 1960-х років він створив англійський текст для «Long Way», трохи змінивши оригінальну мелодію. Він також забезпечив авторські права на цю англійську адаптацію та її нове аранжування. У 1962 році фолк-тріо The Limeliters випустило платівку під назвою «Those Were the Days».
Одного разу Раскін виконав «Those Were the Days» у лондонському клубі, який відвідував Пол Маккартні, який одразу впізнав її чарівну мелодію. Чому б не перетворити це на хіт? Коли Beatles заснували лейбл Apple і шукали хіт для свого дебютного синглу, Пол вирішив записати пісню «Those Were the Days» з 18-річною валлійською співачкою Мері Гопкін.
Пісня мала шалений успіх! “Those Were the Days” був випущений у серпні 1968 року і п'ять тижнів керував британськими чартами, забравши перше місце у “Hey Jude”. У США він піднявся на друге місце.
Як це часто буває, послідували численні обкладинки. Однак це були не переспіви оригінальної радянської пісні, а версії інтерпретації Мері Гопкін, яку приписують Юджину Раскіну. Примітно, що Енгельберт Хампердінк і Даліда випустили франкомовну версію під назвою «Les temps des fleurs».
«Довга дорога» визнана в усьому світі з адаптаціями фінською, шведською, китайською та івритом.
Наприкінці 1960-х, після всесвітньої слави, «Довга дорога» повернулася на радянську музичну сцену. Виконував її, наприклад, Едуард Хіль. Мелодію можна почути в “Ну, постривай!” під час сцени, коли голова Вовка потрапляє в двері тролейбуса.
Євгену Раскіну з цією піснею помітно пощастило! Він насолоджувався багаторічним доходом від гонорарів «То були дні».
Натомість доля радянських композиторів була менш щасливою. Борис Фомін за свої контрреволюційні романи відсидів рік у в'язниці. Пізніше, під час Великої Вітчизняної війни, він складав пісні для фронту, але знову був забутий. Фомін помер у 1948 році у віці 48 років, більшість його творів залишилися незафіксованими і втрачені.
Поет Костянтин Подревський, названий владою діячем «буржуазної» культури, був оштрафований і втратив майно за несвоєчасну подачу декларації про доходи. Він так і не оговтався від цього шоку, зрештою впав у марення і помер 4 лютого 1930 року у віці 42 років.
У серпні 2018 року Мері Гопкін випустила нове виконання пісні «Those Were the Days» на честь 50-річчя пісні.
Джерело: ukr.media
