Телесеріал “Монстр: Розповідь про Еда Ґіна” дебютував на Netflix 3 жовтня 2025 року. Створений Ієном Бреннаном і Раяном Мерфі, він є продовженням антології, яка розглядає життя найбільш відомих вбивць в історії. До цього творці приділили увагу долям Джеффрі Дамера та братів Менендесів, а зараз сфокусувалися на біографії Еда Ґіна. Аудиторія побачить деталі його життя та можливі мотиви, що підштовхнули його до вчинення жорстоких діянь. Сюжет базується на реальних подіях, які потрясли Америку та надихнули багатьох кінематографістів на створення легендарних фільмів жахів.
Третій сезон антології переносить глядача в моторошну, гнітючу атмосферу американського Середнього Заходу, де жах і збочення перетворюються на видовище. Вже з перших епізодів серіал сміливо вражає. Ґін, вбивця та грабіжник могил, представлений як втілення зла. Незвичайний одинак занурюється у власну манію щодо жіночого тіла, а його божевільна мати систематично знищує в ньому будь-який прояв людськості, сексуальності або волі.
Хто такий Ед Ґін
Ед Ґін народився 27 серпня 1906 року в штаті Вісконсин, США. Його повне ім’я — Едвард Теодор Ґін. У пам’яті суспільства він залишився з прізвиськами “М’ясник з Плейнфілда” та “Плейнфілдський вампір”. У серіалі його роль виконує Чарлі Ганнем.
Ед Ґін виховувався в родині алкоголіка Джорджа та релігійної фанатички Августи. Разом із братом Генрі він ріс у домі, де панували суворість, контроль і острах перед Божим гнівом. Коли хлопчики були малими, родина переїхала на віддалену ферму. Мати майже не дозволяла їм залишати межі господарства, крім школи, щодня читала Біблію та запевняла, що навколишній світ — це джерело гріха та зла, від якого слід триматися подалі. Таким чином, Ґін виріс у досить ізольованому та відлюдькуватому середовищі. Його мати (яку зіграла Лорі Меткалф) засуджувала будь-який інтерес до жінок і шалено їх ненавиділа. Зрештою, таке відчужене життя та надмірний контроль матері сформували в Ґіна глибоку психологічну травму, яка згодом трансформувалася в небезпечну одержимість.
У серіалі Netflix минуле й сьогодення переплітаються, створюючи цілісне уявлення про становлення Еда Ґіна — від відчуженого хлопчика до особистості, здатної на злочини, що приголомшили світ. Шоуранери прагнуть не просто відтворити факти, а зазирнути всередину його розуму: показати, як виховання, самотність і пригнічені прагнення поступово розмили межу між реальністю та божевіллям.
Злочини Еда Ґіна
Після смерті матері Ед Ґін не зміг змиритися з втратою. Він почав розкопувати тіла жінок, схожих на неї, на місцевому кладовищі, намагаючись заповнити порожнечу та створити ілюзію, що мати все ще поруч. Згодом він почав вбивати жінок у своєму місті. З залишків тіл виготовляв предмети побуту: меблі, світильники, маски, тарілки. Під час обшуку його будинку поліція виявила миски з людських черепів, стільці, обтягнуті людською шкірою, і навіть одяг, зроблений з останків жертв. Ед Ґін страждав на патологічну манію — він зізнався, що носив костюми з людської шкіри, щоб, за його словами, “відчути себе жінкою”.
Скільки людей убив Ед Ґін
Офіційно Еда Ґіна звинуватили у вбивстві двох жінок — Мері Гоґан, господині місцевого бару, частини тіла якої знайшли у його будинку, та Берніс Ворден, власниці магазину з інструментами в Плейнфілді. Саме смерть останньої стала причиною його затримання. Хоча Ґіна офіційно визнали винним лише у двох убивствах, є припущення, що жертв було більше, однак ці злочини так і не вдалося довести або пов’язати з його іменем.
Які психічні розлади мав Ед Ґін
У Ґіна діагностували декілька психічних розладів. Він страждав на шизофренію, що супроводжувалася постійним відчуттям страху та переслідування. До цього додався важкий психоз, який поступово стер для нього кордон між дійсністю та вигадкою, життям і смертю. Саме на цьому підґрунті з часом сформувалася його патологічна жорстокість.
Через надзвичайну жорстокість злочинів Еда Ґіна тривалий час існували припущення, що він міг займатися некрофілією та канібалізмом. Серіал “Чудовисько: Історія Еда Ґіна” частково підтримує ці уявлення, показуючи сцени, в яких герой демонструє збочену манію до тіл своїх жертв. Проте, сам Ґін категорично заперечував будь-яку причетність до канібалізму чи некрофілії. За інформацією Гарольда Шехтера, автора книги Deviant: The Shocking True Story of the Original “Psycho”, він нібито стверджував, що запах мертвих тіл викликав у нього відразу, а не потяг.
Чи була реальною Аделін Воткінс
У серіалі персонаж Аделін Воткінс, яку зіграла Сюзанна Сон, представлена як близька подруга та кохана Еда Ґіна. Хоча “Чудовисько” містить багато художніх вигадок, цей образ має реальне підґрунтя — у житті Ґіна справді була жінка на ім’я Аделін Воткінс. За даними архівів газети Plainfield Sun, вона проживала в Плейнфілді, підтримувала з ним відносини та навіть погодилася на заручини у 1955 році, проте згодом розірвала їх і відмовилася від шлюбу. Деякі джерела стверджували, що їхні відносини тривали майже два десятиліття, однак сама жінка пізніше це спростувала. Справжня історія їхнього зв’язку досі залишається загадкою.
Однак, у шоу її представляють єдиною людиною, яка розуміє Еда, адже сама вона теж захоплюється нью-йоркським фотографом-криміналістом Віджі. Саме Аделін показує Ґіну серію фотографій з концтаборів і журнали про реальні злочини (pulp magazines — це популярні видання 1940–1950-х років, які описували криваві історії), зокрема з матеріалами про Ільзу Кох (яку в серіалі грає Вікі Кріпс), нацистську злочинницю, відому під прізвиськом “Відьма з Бухенвальда”. Тобто Аделін знайомить Ґіна з темами насильства й нацизму, що лише посилює його патології. Ця сюжетна лінія дає авторам можливість показати, як спотворені уявлення про реальні жахи Другої світової війни перетворюються в масовій культурі на сенсаційні розваги. Водночас серіал робить натяк на небезпечний вплив такого контенту на нестійких людей, подібних до Ґіна, але подекуди це здається поверховим — радше як критика жанру, а не його осмислення.
Які фільми були натхненні історією Еда Ґіна
Історія Еда Ґіна послужила джерелом натхнення для декількох культових фільмів жахів. У 1960 році його життя стало основою для образу Нормана Бейтса у фільмі “Психо” (Psycho) режисера Альфреда Гічкока. Власне, “Психо” став переломним фільмом для жанру жахів: до його появи монстрами вважали перевертнів, вампірів чи Франкенштейна — вигаданих істот, далеких від реальності. Після нього зло перестало бути фантастичним і набуло людського вигляду — воно могло жити поруч, у сусідньому будинку. Фільм повністю змінив уявлення про те, чого насправді варто боятися.
Згодом, у 1974 році, персонаж Ґіна став прообразом головного злочинця у “Техаська різанина бензопилою” (The Texas Chainsaw Massacre). А у 1991 році певні аспекти діяльності Ґіна вплинули на створення персонажа у фільмі “Мовчання ягнят” (The Silence of the Lambs).
Сюжет серіалу “Чудовисько: Історія Еда Ґіна” викладений з частими часовими стрибками, що допомагає з’єднати різні періоди життя головного героя та провести паралелі з відомими екранізаціями. Така структура має на меті приховати фрагментарність біографічного матеріалу Ґіна. Щоб більш повно передати масштаб жаху, пов’язаний з Ґіном, шоуранери розширили певні епізоди та додали художні деталі, зокрема дві вигадані історії, які приписали самому вбивці.
Наприклад, у першій серії серіалу Ґін вбиває свого старшого брата Генрі (його зіграв Гадсон Оз) після того, як той повідомляє про намір одружитися з двічі розлученою жінкою та залишити материнський дім. За сюжетом, Ґін б’є брата дерев’яною палицею та підпалює місце події, щоб інсценувати нещасний випадок. Насправді жодних доказів того, що Ед Ґін вбив брата, не існує. За свідченнями, наведеними у книзі Deviant: The Shocking True Story of the Original “Psycho”, брати дійсно гасили пожежу в полі у 1944 році, коли Генрі загинув. Згідно зі звітом поліції, причиною смерті Генрі стали задуха та серцева недостатність.
Також є частина сюжету, присвячена Евелін Гартлі (у виконанні Еддісон Рей в серіалі). Вона розповідає про юну дівчину, яка безвісти зникла, і чию історію автори серіалу умовно пов’язали з Едом Ґіном. Використавши справжнє ім’я жертви, творці перетворили цю лінію на художній підсюжет, який радше виглядає як іронічна вигадка, ніж правдива реконструкція подій.
Що сталося з Едом Ґіном
16 листопада 1957 року в будинку Еда Ґіна знайшли тіло Берніс Ворден. Поліція встановила, що тіло було оброблене так само, як здобич після мисливського полювання. Ця картина приголомшила навіть досвідчених слідчих. Саме це жахливе відкриття стало головним доказом у справі та призвело до арешту Ґіна у його помешканні, де також знайшли численні докази його злочинів — частини тіл, предмети побуту, виготовлені зі шкіри, та особисті речі жертв. Через діагноз шизофренії його визнали непридатним до ув’язнення та направили до Центральної державної психіатричної лікарні, де він перебував під суворим наглядом і проходив лікування.
У 1968 році його визнали психічно придатним до суду та засудили за вбивство Берніс Ворден. Згодом вирок змінили, визнавши, що під час злочину він не усвідомлював своїх дій. Після цього його повернули до психіатричної лікарні. У 1974 році Ґін подав прохання про звільнення, але залишився під наглядом у лікарні. Пізніше його перевели до Інституту психічного здоров’я Мендота в Каліфорнії. Ед Ґін помер у 1984 році у віці 77 років від раку легенів.
Чому історія Еда Ґіна знову викликає інтерес
Після успіху серіалу “Чудовисько: Історія Джеффрі Дамера” глядачі очікували на продовження. Історія Еда Ґіна викликала хвилю зацікавлення завдяки його соціокультурному відбитку. До слова, один із наскрізних мотивів серіалу — вплив Еда Ґіна на інших вбивць. У Монстрі цей зв’язок показано через серійного вбивцю Річарда Спека, який надсилає Ґінові листи та називає його своїм “кумиром”. Насправді жодних доказів такого спілкування не існує.
