Який будинок у Петербурзі називають «Будинком академіків»?

В один з перших днів вересня, в суху сонячну погоду, я вирушила гуляти своїм улюбленим Василівським островом, а точніше, вирішила пройти Університетською набережною до знаменитого «Будинку академіків».

Університетська набережна вздовж Неви – одне з найкрасивіших місць у Санкт-Петербурзі. А на стику Університетської та набережної Лейтенанта Шмідта, на розі 7 лінії, навпроти Благовіщенського мосту (раніше він теж носив ім'я Лейтенанта Шмідта) знаходиться «Будинок академіків». Далеко не всі нинішні жителі Санкт-Петербурга знають про цей будинок, навіть багато старожил не відразу скажуть, якщо запитаєте, де він знаходиться. І навіть в екскурсійних автобусах дуже рідко екскурсоводи звернуть увагу туристів на його незвичність.

У студентські роки нам доводилося часто пробігати повз цю будівлю, оскільки факультет перебував лівому березі, біля Площі праці, але в деякі заняття ходили до Головного будинку університету правому березі Неви. І завжди із захопленням ми дивилися на величезну кількість меморіальних дощок, що в два ряди йдуть по всьому фасаду будинку. Знаєте, скільки їх на цій порівняно невеликій будівлі? 29! І, як то кажуть, треба було б встановити ще стільки ж! У цьому будинку завжди жили світлі уми, гордість російської та радянської науки, академіки! Ви десь ще зустрічали одразу, на одній будівлі, стільки меморіальних дощок?

Будинку цьому понад 250 років. Історія його така.

У січні 1724 року за розпорядженням Петра I Указом урядуючого сенату в Санкт-Петербурзі було створено Російську Академію наук. Розмістилася вона на Василівському острові, і він став центром російського наукового життя. Звичайно, академікам хотілося жити ближче до місця роботи. Щоб забезпечити вчених житлом, було обрано відповідне місце на набережній, неподалік будівлі Академії. Тут знаходилися дві невеликі ділянки з будинками, збудованими ще у 20-х роках за типовими проектами ДоменікоТрезіні , в яких жили генерал А. Волков та постачальник матеріалів для будівництва будівлі Дванадцяти колегій (нинішній Університет) І. Лутківський.

У 1750-х роках обидві ділянки було викуплено Академією наук. У 1757-1758 роках архітектор Сава Чевакінський перебудував окремі будинки в одну. У ньому розмістилися друкарня, анатомічний театр та житлові квартири. Через деякий час цей будинок у петербуржців отримав свою неофіційну назву – Будинок академіків. Одним із перших мешканців будинку став винахідник-самоук Іван Кулібін. Кулібін переїхав до «Будинку академіків» після того, як його призначила завідувачем механічних майстерень Академії наук Катерина II. Сталося це завдяки тому, що Кулібін підніс імператриці майстерно зроблений ним годинник, який щогодини показував рухомі механічні картини. Годинник був розміром з яйце, більше качиного, але менше гусячого, і мініатюрні сцени, яким був «навчений» годинник, вражали ретельністю та точністю виконання.

У 1793–1794 роках для гімназії при Академії було збудовано флігель з боку 7-ї лінії та Академічного провулка, при цьому утворився замкнутий внутрішній двір. На початку ХІХ століття, в 1808-1809 роках, будинок ще раз перебудовується за проектом архітектора А. Захарова. Захаров виділив центральну частину фасаду будівлі потужним чотириколонним портиком доричного ордера, що несе на собі відкриту терасу, обнесену балюстрадою. У такому вигляді він дійшов і досі.

Меморіальні дошки на фасаді Будинку академіків, спочатку числом 19, було укріплено у 1948-1950-х роках на пропозицію президента Академії наук СРСР С.І. Вавілова та за проектом архітектора Р.І. Каплана-Інгеля . Інші 10 з'явилися пізніше.

На жаль, багато дошок сильно потемніли, та через те, що висять досить високо, я не всі прізвища академіків змогла переписати. До Великої Жовтневої революції та за радянських часів тут жили такі відомі академіки – математики Чебишев П.І., Стеклов В.А. та Остроградський М.В., археолог Мєщанінов М.І., філологи М.П. Алексєєв, С.Ф.Ольденбург (відомий індіаніст), винахідник В.С. Якобі, фізіолог рослин В.І. Палладін, батько російської геології Карпінський А.П., мовознавець Я.К. Грот. Тут у час жили А.Е. Ферсман – геохімік, мінералог, та В.І. Вернадський – видатний російський учений ХХ століття, дослідник природи, мислитель і громадський діяч, творець науки біогеохімії і поняття про ноосферу. Звісно, я перерахувала далеко не всі прізвища.

Мабуть, найдовше у Будинку академіків, у квартирі №11, з 1918 по 1936 рік, до своєї смерті, тут жив перший російський лауреат Нобелівської премії, академік, медик та фізіолог І.П. Павлов . У 1949 році, до 100-річчя від дня народження всесвітньо відомого вченого, у цій квартирі відкрився Меморіальний музей . Він був створений його вдовою Серафимою Василівною за кілька років після смерті І.П. Павлова. Всі речі, що належали йому, його бібліотека та колекції були збережені дружиною та дочкою, навіть у цілості та безпеці пережили Велику Вітчизняну війну. Меморіальна експозиція музею займає три кімнати.

У вітальні стоять меблі XIX століття з червоного дерева, є камін, між вікнами високі, у висоту стіни, дзеркала. Тут можна побачити старовинний рояль «Беккер» та масивну бронзову люстру. На стінах висять картини із колекції Павлова.

У кабінеті Павлова, на великому письмовому столі, стоїть старовинна лампа, чорнильний прилад, яким користувався вчений, фотографії його друзів та родичів. У різьблених дубових шафах, що відокремлюють кабінет від спальні, стоять книги з особистої бібліотеки Івана Петровича. Великий інтерес представляє колекція метеликів та жуків, зібрана Павловим. У музеї проводяться лекції, діє постійна виставка, присвячена життю та діяльності Павлова.

Чи станеться вам гуляти набережними Василівського острова, пройдіть до 7-ї лінії, відразу за Академією мистецтв, і подивіться на цей Будинок академіків!