Ми під'їжджали до Тараскона… Ходять чутки, що тут, десь у заростях бамбука, який подекуди росте вздовж дороги, навіть водяться крокодили. Однак, думаю, це все ж таки лише чутки.
Тараскон – невелике, але дуже старовинне містечко на півдні Франції, у Провансі. Заснований він у 48 році нашої ери та належав Римській імперії, втім, як і весь Прованс. Коли згадуєш про це місто у розмові, то начитаний співрозмовник згадує зазвичай Тартарена, героя з романів Альфонса Доде, який там, за твердженням автора, колись жив. Французи взагалі, а провансальці, зокрема, теж поважають цього літературного героя, і в Тарасконі навіть є музей , присвячений Тартарену, який ви можете відвідати. У цьому будинку знаходиться невелика художня галерея.
Тартарен, звісно, герой відомий, проте мені рідніша Свята Марта, яка в Тарасконі жила, тут приборкала злого Тараска і тут же провела решту свого мирського життя. До речі, місто Тараскон тоді називалося Нерлуком. Злий Тараск – це один із драконів, які, як кажуть, у великій кількості населяли південь Франції за старих часів. Майже у кожному населеному пункті був свій дракон. Наприклад, у сусідньому Бокері – містечку, яке від Тараскона лише через річку, свій дракон – Драк. Той був ученіший – він міг чаклувати.
Однак повернемося до Тараска та Святої Марти. Тараск був страшний і дивний дракон. Він жив на околицях міста не завжди, а прийшов із сусідніх країн – Португалії та Іспанії, де теж наробив багато галасу. Він крав в основному худобу і їв її, та й людьми, звичайно, не гидував, особливо, як і багато драконів, віддавав перевагу дівам. Місцеві фермери, які тут досі промишляють скотарством, зазнавали великої шкоди. Вони були обурені, але битися з Тараском ніхто з них не наважувався. Вигляд цього страшилища теж був незвичайний. Тараск мав на спині панцир, як у черепахи, але на відміну від черепашого – з великими шпильками. Він мав левову гриву та обличчя людини. Так що страху він міг напустити просто одним лише виглядом.
Марта, сестра Марії та Лазаря, відрізнялася лагідною вдачею та добрим серцем. Вона розуміла, що Тараск – чудовисько страшне, але вирішила позбавити його міста, не завдавши зла самому драконові. Почувши від мешканців, що чудовисько знову наближається до міста, вона вийшла йому назустріч, зробивши нашвидкуруч хрест із гілочок і тримаючи його перед собою. Страшний звір спочатку обомлів від сміливості Марти і підпустив її ближче, а потім на нього подіяв Святий Хрест. Дракон притих і підкорився безстрашній дівчині. Свята Марта повернулася до Тараскона, а за нею мирно трусив жахливий дракон Тараск.
Мешканці не були такими ж миролюбними, як Марта. Вони шалено боялися дракона, і страх вклав у їхні руки каміння. Марта намагалася вмовити людей не завдавати зла дракону, однак утихомирити Тараска було простіше, ніж утихомирити натовп. Вони закидали чудовисько камінням, і дракон помер.
Свята Марта прожила в Тарасконі до глибокої старості і була упокоєна в місцевій церкві, яка тепер носить її ім'я. На згадку про ці події щорічно вулицями Тараскона провозять опудало Тараска, яке у звичайні дні зберігається за склом в одному з будинків, неподалік мерії. Там ви його і можете побачити. Ще один Тараск чекає на мандрівників, що приїжджають через Рону, неподалік замку, який також є в Тарасконі.
У Тарасконі ще багато цікавого – наприклад, музей текстилю. У його експозиції розповідається про тканини з друкованим малюнком, якими так пишається Прованс , і вони ж, тканини, наочно показуються. У цьому милому моєму серцю містечку є маленькі приватні готелі і при них славні невеликі ресторани, в яких вам завжди будуть раді. Рожеве вино і сир з французьким багетом – мої улюблені ласощі.
До Тараскона можна дістатися машиною, електричкою та автобусом. Найближчий аеропорт, до якого літають літаки з Москви, знаходиться у Ніцці. Однак, діставшись таких відомих місць, як Арль, Авіньйон або Нім, ви можете сісти на електричку або на один із зручних автобусів, розклад на які можна дізнатися в туристичній агенції, і дістатися славного міста Тараскон.
Ну а я туди ще неодмінно повернуся, бо вже не знаю, що для мене рідніше – наші берізки чи французькі платани, що оберігають мандрівників від спеки.
