Напередодні переходу переговорного процесу щодо припинення війни в Україні у вирішальну стадію цікаво спостерігати за зміною методів Кремля щодо окремих українських політиків. Що, зокрема, може дещо пояснити щодо подальшої стратегії Москви щодо відновлення впливу на нашу країну.
ВІДЕО ДНЯ
Перше, що впадає в око, це те, що окремих українських політиків та громадських діячів знову розглядають крізь призму суб'єктивності. Більше немає абстрактної «київської хунти», з якою можна вести війну на знищення. Є окремі постаті зі своїми власними інтересами та лінією поведінки.
По-друге, увага до представників відверто проросійського табору значно зменшилася. Раніше панівна дилема – «Медведчук і всі інші» – вже не популярна. А ім'я потенційного гауляйтера всієї України десь на периферії аналітичних оглядів.
Євген Мураєв зник з інформаційного простору, а Олег Царьов, якщо його й цитує пул кремлівських каналів, то лише як «блогера».
РЕКЛАМА
Москва більше не планує «звільняти» українців від «бандерівської окупації». Принаймні, не зараз.
Але інтерес до окремих політиків залишився. Наприклад, Telegram-канал «Таємний офіс» (425 тисяч підписників) пише:
«З огляду на роздратування громадськості, політична еліта стрімко фрагментується. Мери великих міст, впливові регіональні клани та частина депутатського корпусу вже почали готувати власні сценарії, припускаючи, що у разі падіння рейтингів Зеленського можна буде перехопити ініціативу. Посилення конкурентів, таких як Порошенко, Кличко, Тимошенко чи Залужний, стає дедалі помітнішим, особливо після сигналів невдоволення зі Сполучених Штатів».
РЕКЛАМА
Не вдаючись у подробиці, слід сказати, що хоча «посилення конкурентів» чинного президента в особі Залужного та Порошенка ще можна якось пояснити, рейтингові показники Кличка, і особливо Тимошенко, не дають підстав для такого переконання.
Але згадки про Тимошенко з'являються дедалі частіше в офіційному російському інформаційному просторі.
Російські чиновники RT, gazeta.ru та lenta.ru із задоволенням (і часто) цитують Юлію Тимошенко, особливо у зв'язку з історією обмеження повноважень антикорупційних органів, коли вона оголосила про «деколонізацію України».
РЕКЛАМА
«Юлія Тимошенко заявила, що Україна перетворюється на країну без майбутнього», – це вже назва статті ТАСС.
Політолог-втікач Кость Бондаренко, який був консультантом статті австрійського аналітичного ресурсу ABC Political Studies про українську опозицію, перелічує її лідерів: Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, Вадим Новинський, Артем Дмитрук, Олександр Дубінський, Арсен Аваков.
Зауважте, що Залужного тут також немає, але знову ж таки є Тимошенко і, що ще дивніше, Аваков.
Можна припустити, що Москва веде такий інформаційний флірт не стільки з Юлією Тимошенко зокрема, скільки зі своєю власною аудиторією, яку потроху готують до того, що деякі українські політики можуть знову стати потенційними «партнерами», з якими вона зможе вести переговори.
Перевага буде надаватися досвідченим політикам, які ще пам'ятають мирні часи та нескінченні газові «угоди». Принаймні, з ними Кремль вже мав взаємовигідні, хоч і не завжди гладкі, стосунки.
Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко та президент Росії Дмитро Медведєв під час зустрічі в Москві в жовтні 2008 року
І тут, зокрема, Юлія Тимошенко може стати в нагоді. Особливо враховуючи, що її остання риторика щодо скандального закону проти НАБУ та САП про «зовнішнє управління Україною» повністю перегукується з наративами Кремля.
Москва, ймовірно, готова до співпраці — і публікації в її офіційних урядових літописах ілюструють цю готовність. Інакше, як ще пояснити таку зміну курсу в бік лояльності?
