Важливо забезпечити молодість мозку з віком, адже мозок, ймовірно, єдиний елемент, який може захистити нас від печалей та монотонності старості. Його життєва сила та ентузіазм дозволяють навіть людям похилого віку танцювати та мріяти, як повідомляє Ukr.Media.
Уроки, яких ми можемо навчитися у дітей
Діти – справжні, вправні дослідники власного життя. Їм не потрібні підручники, щоб здобути знання; вони просто взаємодіють з навколишнім середовищем. П’ять, десять або навіть двадцять спроб – доки вони нарешті не досягнуть успіху. Вони не бояться помилятися і не відчувають сором’язливості через непорозуміння; вони просто приймають новий досвід. На жаль, багато людей похилого віку в нашому суспільстві не користуються Інтернетом і не мають доступу до доступних знань, які можуть значно покращити роботу мозку. Чому так відбувається? Вони часто бояться викликів і незручностей. Уявіть собі дорослого, який бере слухавку, маючи намір поділитися життєвими уроками зі своїми онуками, але виявляє, що той не може керувати пристроєм. Звичайно, легше відмовитися від завдання, ніж знову напружуватися. Такий вибір призводить до застою.
Натомість, дитячий мозок змушений розвиватися: його оточує безліч нових, невидимих стимулів, через що майже неможливо не запитати: «Мамо, що це? Що це? І чому?» Все свіже та інтригуюче. Ця цікавість спонукає їхній мозок розвиватися з вражаючою швидкістю — вони постійно навчаються. Дорослішаючи, ми вважаємо, що вже володіємо більшістю фундаментальних знань про світ, і спритно обходимо все, що може кинути виклик нашому мисленню. Ми покладаємося на застарілу інформацію, поглинаючи її, уникаючи нового досвіду, що зрештою призводить до когнітивного спаду. Мозок процвітає завдяки викликам; він функціонує найкраще, коли нам доводиться боротися з незнайомими поняттями! Ми маємо всі засоби, щоб підтримувати гостроту розуму; нам лише потрібно шукати знання, які спонукають нас думати наполегливіше. Прийміть дух дитинства: навчайтеся, експериментуйте та не бійтеся помилок.
Як зазначав Гегель, «Усвідомлення власного невігластва — це перший крок до того, щоб стати мудрішим. Дурнем залишається лише той, хто заперечує своє невігластво».
Покладання на автоматизм призводить до занепаду
Ми орієнтуємося в житті через автоматизм: маємо усталені політичні погляди, улюблені стежки для прогулянок, підтримуємо коло спілкування, маємо професійні навички, займаємося улюбленими хобі та маємо безліч інших звичок. Зіткнувшись із чимось незнайомим, це може бути складно; мозок працює на повну потужність, залучаючи пам'ять, уяву та логіку — три фундаментальні компоненти мислення. Однак з часом ця нова та складна інформація переходить у сферу добре відомого та зрозумілого: мозок більше не вимагає повного залучення логіки, уяви чи навіть пам'яті — автоматизм бере гору.
Щоб зрозуміти різницю між автоматизмом та когнітивною залученістю, розглянемо ложку.
Коли ви починаєте їсти та брати ложку, все здається легким; ви навіть можете відволіктися на перегляд фільму, оскільки рух настільки звичний і відпрацьований, що став автоматичним — ваш мозок зберігає для нього енергію. Але чи справді ми опанували цей рух? Якщо ви перекладете ложку в іншу руку, різниця стане очевидною: автоматизації більше немає. Ви повинні свідомо керувати своєю рукою, вирівнювати її з ротом, активувати просторове мислення та залучати свою моторику. Ви не можете легко зосередитися на чомусь іншому — це справжнє мислення, де мозок стикається з новизною та викликом.
Хоча це фундаментальний приклад, як тільки ви його зрозумієте, ви зрозумієте, як стимулювати свій мозок: займайтеся незнайомими справами, пробуйте те, чого ніколи раніше не пробували, і повністю занурюйтеся в цей досвід.
Найпростіший спосіб цілісного розвитку мозку
Який найцікавіший аспект розвитку мозку? Задоволення. Щоб сприяти утворенню нових нейронних зв'язків, мозок вивільняє серотонін і дофамін — необхідні поживні речовини для когнітивного розвитку та нейронної взаємодії. Ось чому багато людей читають з таким ентузіазмом — це стимулює не лише їхній мозок, але й центри задоволення.
Але як читати так, щоб це приносило вам радість? Майже всі читають, але лише деякі отримують від цього задоволення та когнітивну користь. Відповідь проста: читайте вдумливо та робіть перерви.
Наприклад, ви можете взяти книгу, прочитати розділ, а потім відкласти її. Спочатку ваш мозок не був активно задіяний, але тепер буде: заплющте очі (це полегшує завдання) і згадайте, де починався розділ: усіх персонажів, яких ви зустріли, їхні імена, їхні характери, їхні умови життя, їхні стосунки один з одним, як вони одягаються, чого вони бажають — вам потрібно обміркувати все це.
Почніть з невеликих сегментів, наприклад, розділу або навіть менше, і почніть розмірковувати. Ваша мета — відтворити прочитане в уяві та встановити зв’язки між персонажами та їхнім світом. Читаючи таким чином, ви запам’ятаєте імена персонажів (навіть другорядних), хто з ким пов’язаний і які їхні мотиви — з’являться деталі, які інші не помічають, — ваш мозок чудово впорається з цим завданням.
Як зауважив Гегель: «Мислення починається, коли закриваєш книгу».
Джерело: ukr.media
