З самого дитинства нас привчали до того, що гігієна-це запорука здоров'я, а кожному радянському школяреві був до болю знайомий «кривоногий і кульгавий» персонаж з дитячої казки Корнія Чуковського,який закликає всіх бруднуль митися, передає Ukr.Media. Так, в славян з гігієною в усі часи не було таких глобальних проблем як в Європі, яку з цієї причини прозвали немитою.
Як відомо середньовічні європейці нехтували особистою гігієною, а деякі навіть пишалися тим, що милися всього лише два, а то й один раз у житті. Напевно ви хотіли б дізнатися трохи більше про те, як дотримувалися гігієни європейці і яким витонченим способом в середньовічні досягали свіжості дихання.
На зорі стоматології лікарі вірили, що причиною зубного болю є черв'яки, що живуть усередині зуба. Рот хворого наповнювали димом свічки з метою вигнання неіснуючих черв'яків
У минулі часи неймовірно популярним методом лікування служили п'явки, так як вважалося, що більшість хвороб походить від надлишку крові.
Пишні перуки на портретах знатних осіб 15-18 століття виглядають велично, але на ділі вони так і кишили вошами. Під час трапези ці знатні персони не знімали головні убори, щоб воші не падали в тарілку
У медичному посібнику 17 століття зустрічаються рекомендації використовувати курячий послід для лікування облисіння, безпліддя, неприємного запаху з рота, вошей і навіть болю в грудях.
Одним з найсуворіших методів зупинки масивної кровотечі (наприклад, при ампутації) в середні століття було припікання.
Прикладали до рани шматок розпеченого металу, який дійсно зупиняв кров і поширення інфекції, але при цьому викликав нестерпний біль.
Блідість обличчя століттями вважалася ознакою шляхетності, в той час як засмаглі обличчя були долею нижчих верств населення.
Щоб прикрасити себе, середньовічні жінки осветляли обличчя за допомогою борошна або свинцевих білил, які часом містили значні дози миш'яку.
Іноді в якості антисептика використовувалася сеча. Мабуть, це не така вже божевільна ідея, якщо врахувати, що сеча стерильна.
Столові прилади набули поширення в Європі лише в 16 столітті, а до того часу всі, в тому числі і знатні персони, їли руками.
В американських колоніях вилки і ножі увійшли в ужиток ще пізніше, в 17 столітті.
Прання в середні століття було неординарною подією, траплялося не частіше 1-2 разів на рік. В якості миючого засобу застосовували суміш сечі, луги і річкової води.
Часто одна й та ж людина поєднувала ролі стоматолога, лікаря і перукаря. Він і стриг, і висмикував хворі зуби, і лікував поранених солдатів.
Такий високотоксичний метал, як ртуть, використовували для лікування різноманітних шкірних захворювань, а також сифілісу і навіть прокази.
Багата солодощами дієта часто викликала у знатних персон передчасне випадання зубів.
Щоб замаскувати цей дефект, середньовічні модниці користувалися штучними зубами з порцеляни або слонової кістки. Однак найбільше цінувалися «живі» зуби, які можна було придбати у бідняків.
Стародавні єгиптяни вірили, що мертві миші – відмінний засіб від зубного болю. Подрібнене тільце миші змішували з іншими інгредієнтами і прикладали до хворого місця.
Лише в 1846 році угорський лікар Ігнац Земмельвайс виявив важливість чистих рук при проведенні медичних маніпуляцій.
До цього хірургічні операції здійснювали брудними руками, що часто ставало причиною вторинного інфікування і летального результату.
Звичайно в середньовічних будинках роль туалету грав нічний горщик. Коли він наповнювався, його вміст просто виплескували на вулицю, через вікно.
Деякі середньовічні модниці, незадоволені густотою своїх брів, споруджували штучні брови з волосків від власноруч пійманих мишей.
Джерело: ukr.media
