Вогонь є одним із наріжних каменів цивілізації, проте шлях до його контролю був тривалим і складним. Серед численних питань, над якими розмірковують археологи, одне з найактуальніших полягає в тому, чи були неандертальці здатні самостійно розпалювати вогонь, чи просто використовували існуючі джерела вогню, такі як ті, що розпалювалися блискавкою. Нове дослідження вчених з Лейденського університету дає цікаву відповідь на це питання, як повідомляє Ukr.Media.
Чому дослідження неандертальців, що займаються розпалюванням вогню, є таким важливим?
Протягом багатьох років вчені обговорюють складність технологій неандертальців. Встановлено, що вони активно використовували вогонь: археологи виявили сліди вогнищ у їхніх середовищах існування, обвуглені кістки тварин і навіть відкладення сажі в печерах. Однак залишається незрозумілим, чи мали вони здатність самостійно створювати полум'я, чи просто доглядали за вогнями, які вони самі знаходили, наприклад, тими, що запалювалися під час штормів. Особливий інтерес представляють західноєвропейські неандертальці, щодо яких існує найменше непрямих доказів активного створення вогню.
Досі основні теорії включали використання кременю та піриту для генерування іскор або просто для підтримки існуючого полум'я. Отже, будь-який експеримент, спрямований на відтворення давніх технік розпалювання вогню, є неймовірно цінним.
Піролюзитовий експеримент: до яких висновків дійшли вчені?
Найновіше дослідження, проведене командою з Нідерландів, зосереджене навколо чорного мінералу, відомого як піролюзит (що складається переважно з діоксиду марганцю). Фрагменти цього мінералу часто знаходили на археологічних пам'ятках неандертальців, зокрема у Франції. Раніше вважалося, що неандертальці використовували цей мінерал для декоративних цілей, таких як пігмент для розпису тіла або декорування предметів. Однак нова гіпотеза припускає, що піролюзит міг використовуватися для розпалювання труту.
Щоб дослідити це, дослідники провели серію експериментів з різними матеріалами для труту — речовинами, які спалахують при контакті з іскрою. Серед них були шматочки кори, деревна стружка та висушена рослинність. Мінерал був включений до труту у вигляді дрібного порошку.
Висновки були повчальними: піролюзит значно знизив температуру, необхідну для займання цих матеріалів. Деякі види труту починали тліти за температур, майже вдвічі нижчих за ту, що була потрібна без цього мінералу. Більше того, для виникнення вогню було потрібно менше іскор, а тривалість часу від першої іскри до займання скоротилася приблизно на п'ятдесят відсотків. Однак для деяких матеріалів рівень вологості був критично важливим, тому для досягнення оптимальних результатів їх сушили за кімнатної температури.
Що робить піролюзит ефективним для розпалювання вогню?
Природні характеристики діоксиду марганцю роблять його винятковим для таких експериментів. При нагріванні цей мінерал сприяє вивільненню кисню, який, у свою чергу, сприяє горінню. По суті, він функціонує як каталізатор — речовина, яка прискорює хімічну реакцію, не витрачаючись у процесі. Додатковий кисень дозволяє труту легше запалюватися, навіть коли температура та кількість іскор обмежені.
Чи є якісь докази того, що неандертальці справді використовували цю технологію?
Саме тут все стає інтригуючим. Залишки подрібненого піролюзиту були виявлені поруч із вогнищами та шарами обпаленого труту на кількох місцях розкопок. Однак археологам досі не вдалося знайти жодних чітких інструментів для спеціального подрібнення або наборів для труту, що містять цей мінерал. Це свідчить про те, що хоча експеримент демонструє доцільність такої технології, він не служить прямим доказом її широкого застосування.
Дослідники підкреслюють, що навіть якщо неандертальці випадково виявили корисні властивості піролюзиту, це відображає їхні спостережливі здібності та здатність робити висновки з досвіду. Якщо знання про мінерал передавались у межах їхньої спільноти, це свідчить про ще вищий рівень соціальних та технологічних можливостей.
Як це відкриття змінює наше уявлення про неандертальців?
Здатність свідомо вибирати матеріали та поєднувати їх для оптимізації повсякденних завдань свідчить про вищі когнітивні функції, планування та креативність. Якщо неандертальці справді використовували піролюзит для покращення розпалювання вогню, це ставить їх набагато ближче до сучасних людей, ніж вважалося раніше. Їхні технології, знання та навички видаються більш складними та багатогранними.
Важливо зазначити, що наука ще не зібрала повного набору доказів такого використання мінералу в давнину, але завдяки експериментальній археології ми можемо отримати чіткіше розуміння того, на що були здатні наші предки. Кожне таке дослідження є кроком до глибшого та співчутливішого погляду на еволюцію та історію людства.
За даними дослідження Лейденського університету, кафедри археологічних та антропологічних наук.
Джерело: ukr.media
