Стародавні люди, використовуючи кількісну оцінку всього того, що їх оточувало, помітили незрозумілу силу впливу деяких чисел на різні події їхнього життя. Все незрозуміле приписувалося ними помахом чарівної палички, і цей вплив оцінки на явища природи, на саму людину стали називати «магією чисел». Слово «магія» походить від грецького «mageia» (чарівництво, чаклунство) і часто застосовувалося древнім людиною визначення надприродних явищ і можливостей окремих людей (магів).
Стародавня людина, помітивши дивну дію окремих чисел на події, стала називати їх магічними. Так почали люди приписувати числам надприродні властивості: одні приносили успіх, успіх, інші – неприємності, удари долі. Магія чисел грала значної ролі у предфилософском свідомості древнього людини, який створював міфи про богів, і він відображав їх у своїх творах. Давньогрецький селянин Гесіод у своїй поемі «Праці та дні» описав цикл землеробських робіт і вказав, які дні місяця сприятливі та які несприятливі для різних справ. Особливо вважалося древнім людиною число «сім».
З давніх часів сімка вважається щасливою, навіть священною, божественною. Її використовують у історичних подіях, висловлюваннях, приказках, прислів'ях. Числом сім обмежували кращі твори людини – «Сім чудес світу», наймудріших людей – «Сім мудреців» Стародавньої Греції, «Сім мудреців» індійської міфології тощо. В одного з африканських племен число сім символізує єдність цілого, підсумовуючи числа “три” – чоловіче начало і “чотири” – жіноче.
Стародавні греки позначили числа буквами свого алфавіту, і дослідники тексту біблії виявили, що його пронизують дивні числові закономірності: у кожному слові закодована цифра «сім», три слова зі Старого завіту «Бог, небо, земля», представлені в числах, становлять число сім, повторене сто один. Слово «Ісус» грецькою, замінене на цифри, представляється трьома вісімками (888), а слово «Сатана» – трьома шістками (666).
Стародавня людина була впевнена, що доля призначена згори, і, що б вона не робила, змінити її неможливо. Пройде більше двох тисячоліть і так само будуть у цьому впевнені французький письменник Бальзак, російський цар Микола II та інші відомі люди сучасності. Оноре де Бальзак вважав як колись древні люди, що кожної людини визначено і розраховані всі біди, призначені йому, і навіть їх характер. Але як було дізнатися, скільки бід і скільки щасливих днів призначено кожній людині у житті? Цікавість штовхала людей шукати єдиного універсального закону чисел.
Античні філософи та вчені Фалес, Анаксимандр, Геракліт, Піфагор намагалася побудувати картину світу, і деякі з них висували протилежні теорії світобудови. Геракліт вважав, що світ подібний до річки, що на цю річку, що входять, накочують нові води, що у світі немає повторень – «все минуще і одноразово». У світогляді Піфагора була ідея вічного повторення, знаходження всього сущого в якійсь абстрактній величині. Він розвинув вчення про числа і за переказами відкрив, що музичні інтервали можна висловлювати співвідношенням між числами 1, 2, 3, 4. «Усі речі можна уявити у вигляді чисел», – стверджував Піфагор, даючи зрозуміти, що вони правлять світом.
Його батьківщиною був острів Самос в Іонії в Малій Азії і перш ніж відкрити свою філософську школу в грецькій колонії на півдні Італії, він побував за переказами в Єгипті, Індії, Вавилоні, де познайомився із давньою східною мудрістю. З вчення Піфагора можна було дійти невтішного висновку, що числа з'єднуються разом і особливим чином діють на людини. Згідно з вченням давніх іудеїв «Каббали» світ створений числами та звуками. Давньогрецькі філософи використовували у своїх навчаннях, мабуть, теорії створення світу та наукові досягнення інших народів, що існували до них.
Саме числа можуть визначати долю – вважав містик Піфагор, даючи в той же час поради, як боротися з ворожою магією: «Коли взуєшся, починай з правої ноги», «Коли миєш ноги, починай з лівої», «Ніколи не піддавайся нестримній радості», «Поднясь лежав», «Плюй на свої зрізані нігті та волосся».
Його учень Філолай, який дивом врятувався з палаючого будинку, в якому за твердженням деяких філософів згорів сам Піфагор, визначив суть стереометричної фігури в четвірці, якість і колір у п'ятірці, одухотвореність у шістці, розум і здоров'я в сімці, любов і дружбу у вісімці. Він вважав, що світобудова утворилася з Межі, Безмежної та Гармонії.
У своє вчення Піфагор присвячував не кожного, причому передавав знання з вуст в уста, тому судити про його теорію можна лише за записами учнів – піфагорійців. У тому уявленні числа цілком правили світом: були тісно пов'язані з геометричними постатями, визначали долю людини, керували її життям, приносили йому успіх чи нещастя, «певні набори цифр були справедливістю, душею, розумом, можливістю, і решта теж могло бути виражено в числах».
Піфагорійці розробили вчення про «належне»: перемогу над пристрастями, підпорядкування молодших старшим, культ дружби та товариства, шанування Піфагора. Вони лікували тіло гімнастикою, душу музикою, уникали гніву, тривоги, зневіри. Послідовники Піфагора вважали, що в основу світу закладено одиницю, і числа складаються з однакових одиниць, але невміння відрізняти фізичне від математичного і явище несумірності зруйнувало їхню світогляд.
Дослідіть, друзі, розмірковуйте і, осягнувши давню мудрість, самі станете мудрими.
