Коли йдеться про безповоротно загублені скарби часів Другої світової війни, одразу згадується Янтарна кімната. Однак бурштинове диво було лише малою часткою зниклого. За підрахунками істориків, втрати були значними: близько 1 млн. стародавніх книг, безцінні музейні експонати та величезна кількість рукописів. Доля більшості зниклих скарбів досі покрита таємницею. Наприклад, мало хто знає, що до війни в Керченському музеї старожитностей знаходилися найцінніші експонати – золоті вироби із поховань готовий, монети понтійського царя Мітрідата Великого, скіфські прикраси та велика кількість коштовностей, що датуються пізнішими періодами.
У вересні 1941 року Керченський музей готував свої експонати до евакуації. Саме в цей час шеф СС Генріх Гіммлер створив спеціальну зондеркоманду, якій доручалося будь-що знайти ці скарби і привезти до Німеччини. До пошуків коштовностей було підключено фахівців найтаємничішої містичної фашистської організації «Анненербе». Ця організація очолювала вивчення давньонімецької історії та вела активний пошук предметів – «спадщини предків». Створена вона була одразу після приходу до влади Гітлера у 1933 році. До роботи в Анненербі були залучені найкращі університетські вчені, які дотримувались нацистських поглядів. За допомогою цих фахівців проводилися численні розкопки у різних частинах світу: Новрегії, Близькому Сході, Тибеті. Нацисти завзято шукали своє «коріння», щоб виправдати право німецької нації на світове панування. З 1937 року Анненербе перейшло повне підпорядкування Гіммлера. Коли гітлерівці окупували Україну, Анненербе розпочали дослідження всіх древніх курганів та поселень у Північному Причорномор'ї. Їх цікавила спадщина однієї з груп давньонімецьких племен – готовий, які за часів III століття н.е. мали власну розвинену культуру.
Історики вважають, що готи прийшли до Криму з території, що знаходиться у пониззі Вісли. Грецький історик Посидон називав готовий «германцями», а Корнелій Тацит так описував це плем'я: «жорсткі блакитні очі, русяве волосся, високі тіла». У Крим готи прийшли з мечами, частково знищивши корінних жителів Криму, а іншу частину асимілювавши у своєму середовищі. Згодом вони стали найголовнішою силою у Криму. Готи мешкали на кримському півострові найдовше інших етносів. Гітлерівці, під час Другої світової війни, використали цей факт для того, щоб оголосити Крим частиною Німеччини. Вони навіть вигадали назву своєї «нової території» — Готенгау і планували до 1960 року переселити на півострів 5 млн. німців.
Марфівський скарб, що зберігався в керченському музеї, складався з предметів, знайдених у багатому готському похованні. У німецьких музеях, на той час, не було жодної речі, що стосується остготської культури. Особливу гордість колекції становила велика золота діадема, що раніше належала цариці готовий до Федеї, яка правила в I столітті н.е. Знайти і забрати цю колекцію у росіян, було завдання, яке отримали найзапекліші головорізи Гіммлера.
Під час підготовки до евакуації музейних цінностей із керченського музею всі експонати були акуратно запаковані у 19 ящиків. Крім того, найціннішу колекцію склали у велику фанерну валізу («золоту валізу»). У валізі були:
– монети мітридатівського часу, боспорські, понтійські зі знайденого 1935 року, так званого Тарітакського скарбу;
– діадема з Марфівського скарбу, золота, прикрашена гранатами та сердоликами, золоті тонкі сережки та пряжки;
– золоті платівки, прикрашені зображенням стародавніх скіфів, дорогоцінні бляшки із зображенням молодих воїнів та сфінкса;
– середньовічна колекція браслетів, перснів, кілець, пряжок, медальйони із зображенням давньогрецьких богів, маски, золоті пластини, пелюстки та голки;
– монети з Пантікапеї з червоного золота, монети римського та грецького часу, візантійські, російські, генуезькі, турецькі монети, іконки, медалі та багато іншого.
В останніх числах вересня всі ящики та «золота валіза» були благополучно доставлені в порт Тамані, що знаходиться на кубанському узбережжі Керченської протоки. Керченські коштовності перевезли спочатку до міста Краснодара, а потім до Армавіра. Влітку 1942 року німецькі бомбардувальники почали бомбардувати міста Кубані. У ході нальоту бомба потрапила до будівлі, де зберігалися 19 ящиків з експонатами. Почалася пожежа. Весь вміст ящиків згорів до тла, але «золота валіза» вціліла, оскільки зберігалася в іншій будівлі – приміщенні міськвиконкому. Коли цінності керченського музею привезли до Армавіру, то валізу розкрили у будівлі міськвиконкому та звірили весь вміст із описом у присутності спеціальної комісії – все було на місці. Валіза опечатали і помістили в спецхран міськвиконкому, що охороняється.
Торішнього серпня 1942 року німці увійшли до Армавір. Співробітниці армавірського міськвиконкому Ганні Авдейкіній вдалося в останній момент вивезти «золоту валізу» з міста. Ось що розповіла відважна жінка про порятунок «золотої валізи».
Коли радянські війська пішли з Армавіра, місто стало зловісно безлюдне. У міськвиконкомі двері були відчинені навстіж, вітер гуляв порожніми коридорами. Незважаючи на те, що багато документів вивезли, в кімнаті була «золота валіза». Можливо, в метушні та поспіху про нього всі забули. Та й зовнішній вигляд він мав непризентабельний. Ганна Авдейкіна за допомогою свого племінника, не дивлячись на найжорстокіше бомбардування, витягла валізу з будівлі міськвиконкому, що обрушується. Худенька слабка жінка та дитина тягли 80-ти кілограмову валізу з цінностями на збірний пункт евакуації з надією встигнути відправити його з міста. Тільки щасливий випадок дозволив їм знайти в метушні голови міськвиконкому, який зміг завантажити «золоту валізу» разом з його рятівницею, практично, в останню вантажівку, яка їде з міста. Дорогою машину обстріляли, але незважаючи на це вона доїхала до станиці Спокійна. Там Ганна здала дорогоцінну валізу начальнику відділення Держбанку. Після чого сама змішалася з натовпом біженців, які намагалися піти подалі від міста. Але ж далеко люди не пішли, їх затримали німецькі автоматники. Ганна знищила свої документи, щоб німці не дізналися про те, що вона співробітниця армавірського міськвиконкому та опис коштовностей із «золотої валізи». Їй вдалося втекти з фільтраційного табору, і до звільнення Армавіра вона працювала в тилу.
Після повернення додому їй розповіли про новини, які мали стосунки до «золотої валізи». Виявилося, що при окупації міста за нею приходили гітлерівці, які ретельно обшукали весь будинок та прилеглу до будинку ділянку. Допитувалися у всіх, куди поїхала Ганна, хто їй допомагав і, найголовніше, які речі вона забрала з собою. Особливо їх цікавила якась валіза, яка могла бути серед речей. Найімовірніше, у місті був зрадник, який доповів німцям, що з міськради Ганна виходила з валізою. У гестапо відразу зрозуміли, що це була саме та «золота валіза», яку шукала спеціальна зондеркоманда.
На жаль, невдовзі німці прийшли і до станиці Спокійної. Директор Держбанку станиці Спокійна, Яків Лобода, пішов до партизан і забрав собою «золоту валізу». Мистецтвознавець Є. Кончин, який тривалий час займався пошуком «золотої валізи», писав, що в партизанському загоні тільки керівники знали про коштовності, що зберігаються, і усвідомлювали всю відповідальність за збереження народного майна.
У грудні партизанський загін зазнав величезних втрат і командування вирішило розпустити загін. Особисту зброю, спорядження, документи було вирішено закопати в різних місцях. Про кожну схованку знали лише дві людини. На жаль, невідомо хто ховав «золоту валізу», можливо це зробив сам Лобода.
Яків Лобода, виходячи їхнього оточення, потрапив у засідку і був схоплений німцями. Його засудили до розстрілу, але дали побачитись із дружиною. Можливо, він щось розповів про місце, де знаходиться валіза, але жінка, вбита горем, навіть не змогла зрозуміти, про що йдеться.
Якова Лободу та його товаришів розстріляли, а сліди «золотої валізи» виявилися втраченими. Після вигнання німців з Кубані в 1943 році, з'ясувалося, що саму «золоту валізу» було знайдено на стоянці партизанського загону, але в ньому було лише кілька прикрас. Пропало близько 700 коштовностей та знаменита діадема цариці готова! Спеціальна комісія займалася пошуками, оскільки підозра одразу впала на бійців партизанського загону. Але допити та арешти нічого не дали – скарби зникли безповоротно.
Справжнім шоком стало повідомлення, що після війни в одному з німецьких замків радянські солдати виявили частину цінностей із керченського музею. А зовсім недавно, 2006 року, на території федеральної землі Гессен, поліція виявила 500 монет епохи Пантікапея та Боспорського царства. Два роки музейні працівники Криму доводили «керченське» походження дорогоцінних монет. У 2009 році монети повернулися до керченського музею, і тепер нумізматична експозиція музею виявилася найціннішою у світі. Але ці монети не входили до колекції «золотої валізи»…
1946 року хлопчаки зі станиці Спокійна знайшли золоту пряжку, яка, судячи з опису, входила до переліку скарбів «золотої валізи». Доля її не відома – вона зникла! І це дуже підозріло, хоча цілком можливо, що незважаючи на закінчення війни, Анненербе перейшла в підпілля і її співробітники так само діють на територіях різних країн. Їм нічого не варто було відразу після війни продовжити пошуки «золотої валізи», використовуючи величезні фінансові можливості та агентів у СРСР.
У Радянському Союзі держава не шукала цінностей керченського музею. Все що відомо про «золоту валізу» сьогодні – результат роботи ентузіастів.
Не виключено, що агенти Анненербе добилися-таки результатів у пошуках скарбів готові з «керченської» колекції і тоді безцінні предмети давнини назавжди втрачені для вітчизняної історичної науки.
На сьогоднішній день офіційно вважаються безповоротно втраченими, найцінніші предмети із «золотої валізи», які є неповторною пам'яткою культури стародавніх народів світу. Залишається тільки сподіватися, що колись вони все ж таки будуть знайдені.
