Мабон (Ман Фоуер, Альбан Ельвед) – день осіннього рівнодення. Якщо сухою мовою науки, то осіннє рівнодення – це астрономічний початок осені. А ось для наших (і не лише наших) пращурів цей день означав набагато більше.
Мабон – другий день року, коли день і ніч рівні між собою. День балансу – світла і темряви, майбутнього зимового холоду, яким уже пахне в повітрі, і літнього тепла, що минуло, яке ще нагадує про себе ясними сонячними днями. Свято це відзначалося у 20-х числах вересня, з піком 22-23.
Так, у давніх кельтів – це було друге свято врожаю після Ламмаса, свято дозрівання яблук. Так, існує традиція, за якою основні святкування проводять не 22-23, а в день Урожайного Місяця – першу неділю після найближчого до Мабону повного місяця.
Слов'яни також відзначали осіннє рівнодення як день урожаю – масовими народними гуляннями, а ще – брусничними, капустяними та м'ясними пирогами. У цей день Бог-Сонце постає як мудрий старий Світловит – Сонце, що прожив рік, втомився і постарів. Він уже віддав людям багато з усього, що міг, і дні його пораховані: у Ніч Зимового сонцестояння – Карачуна – він помре, щоб наступного ранку відродився молодий божич-Сонце – з новими силами – і тоді Світове колесо почне новий оберт.
А поки – люди підбивають підсумки, перебирають урожай, оцінюючи його кількість та якість, відсортуючи зіпсовані плоди – щоб вони не занапастили все зібране. А ще це день обміну дарами – запасами, корисними речами, які допоможуть пережити холодну зиму. Як продовження ритуалу обміну – ярмарки, галасливі та радісні – з новим урожаєм, обміном новинами, зустрічами тих, кого давно не бачив. Цього дня – чи не єдиного року – можна було безбоязно хвалитися перед сусідами – зібраним урожаєм, новою худобою, дітьми – сьогодні пристріт не мав сили. А ще це день рівності – наймиті гуляли та веселилися нарівні з господарями.
Крім того, саме в Мабон відпускають дітей, що подорослішали – в дорогу, в новий будинок, в нову сім'ю, простіше кажучи – в нове, самостійне життя.
Мабон можна відсвяткувати й у наші дні. Адже для цього зовсім не обов'язково натягувати на себе оленячу шкуру і бігати лісом від одноплемінників (як у середньовічній Англії). Досить просто піти всією сім'єю в осінній ліс, на збирання горіхів, грибів, насіння, опалого листя. Щось із зібраного можна використовувати за прямим призначенням – у їжу; щось – як обереги домівки на наступний рік.
На стіл у цей день доречно поставити баранину, всі види грибів, квасолю, пізні фрукти (плоди другого врожаю), мед. І, звичайно, всілякі пироги. Традиційна страва Мабона – також кукурудзяний хліб. З напоїв – чудово підійдуть сидр та плодові вина.
Крім того, в цей день можна спробувати символічно прибрати з життя все старе і віджите – і я кажу не тільки про викидання на смітник старої шафи. Так, можна написати на аркуші паперу те, що ви вважаєте у своєму житті зайвим і непотрібним, і спалити його, не важливо де – в багатті, в якому палять осіннє листя, в полум'ї свічки. І разом з димом і попелом з життя повинні піти хвороби, неприємності та всі негаразди.
Тож світлого всім свята, і нехай усе, що віджило, залишиться за спиною!
