Учасник та організатор Crazy Challenge: 24-годинне плавання – це лише початок
Фото: FB Лана Вєтрова
Уявіть – вам потрібно плисти. І не якихось 100 метрів чи 45 хвилин занять у басейні, а цілий день. 24-годинне плавання – це ультраспорт, на який наважуються одиниці. За словами керівника Національного реєстру рекордів України Лани Вітрової, у світі таких людей лише 200. З них 8 – в Україні: семеро в басейні та одна людина на відкритій воді.
Але в Україні вирішили змінити цю статистику. 16-17 серпня на озері Блакитне в селі Підгірці Київської області відбувся перший в історії масовий заплив на відкритій воді Crazy Challenge. Учасниками були 52 спортсмени та аматори з Києва, Львова, Хмельницького, а також учасник з Абу-Дабі, який прилетів до України за рекордом (всі віком від 30 років). Звичайно, не всі визначилися з 24 годинами, деякі обрали дистанції 3, 6, 12 годин. Але були й рішучі, які вирішили плисти 24 години.
Водночас вони встановили три національні рекорди України:
- Найдовша дистанція масового 24-годинного запливу у відкритій воді. (Результати: Ганна Пасічник – 74 км, Андрій Савицький – 72 км, Андрій Шимко – 63 км, Анастасія Степанчук – 59 км, Діна Немирович – 53 км, Роман Волошенюк – 53 км.)
- Рекорд України серед жінок на відкритій воді за день належить Ганні Пасічник (74 км).
- Рекорд України на відкритій воді серед чоловіків за день належить Андрію Савицькому (72 км).
Більше деталей про цей незвичайний вид спорту, про тренування та подолання фізичних і психічних бар'єрів коротко розповіли організатор челенджу, тренер Олександр Дяченко, та одна з учасниць 24-годинного запливу без спортивної освіти та одна з організаторок Crazy Challenge – Анастасія Степанчук , яка пропливла 59 км.
У запливі було встановлено три національні рекорди. І це ще не межа. Фото: FB Лана Вєтрова
Тренер команди Олександр Дяченко: Головна ідея Crazy Challenge — показати, що немає меж можливого
– Олександре, що це за виклик – проплисти день у відкритій воді?
Тренер та організатор Crazy Challenge Олександр Дяченко. Фото: надано Олексієм Дяченком
– Ми з моїм партнером Сергієм Пасічником не лише організовували Crazy Challenge, як тренери, готуємо спортсменів до ультрадистанцій. Наші учні вже мали досвід: до війни в Херсоні ми пропливли 33 км до маяка.
У лютому ми провели наш перший щоденний заплив у басейні, встановили рекорди та вийшли у відкриту воду майже з однаковим складом.
– Тож ви та ваша команда наполегливо тренувалися останні шість місяців? Як це було?
– Так, підготовка тривала більше півроку: 5-7 тренувань на тиждень, спортзал, розтяжка, а для деяких – йога. Кожен організовував процес індивідуально.
– Учасники Crazy Challenge є професіоналами чи аматорами?
– Рекорд встановили шість осіб. Двоє були тренерами з професійним минулим, а четверо – аматорами. Наприклад, Анастасія Степанчук займається плаванням менше трьох років.
У цьому й полягає суть: такі виклики під силу не лише професіоналам. Саме тому у нас є різні дистанції – на 3, 6, 12 годин. Вони допомагають поступово вийти на 24-годинний формат. Тож крок за кроком ми розвиваємо ультраплавання в Україні.
– А хто цей учасник, який спеціально прилетів з Абу-Дабі?
– Це наша студентка, Діна Німирович. Їй 56 років, вона мати трьох дочок, бізнесвумен, яка живе на кількох континентах. Діна прилетіла до України саме заради запливу – і успішно його завершила. Діна плаває вже давно, має великий досвід. Вона пережила ніч, коли було особливо важко, а на світанку плисти стало легше.
Під час коротких перерв плавці розслаблялися в руках масажистів. Фото: instagram.com/crazy.challenge.swim
– Що мотивує людей плавати практично без зупинок протягом 3–24 годин?
– Головна ідея Crazy Challenge – показати, що можливості не мають меж. Наш рекорд був про людей, які виходили за межі своїх можливостей. І 24-годинний заплив це довів.
І в кожного учасника своя причина. Для одних це рекорд, для інших – бажання перевірити межі можливого. Лише близько 200 людей у світі змогли пропливти 24 години, і для багатьох мотивацією є приєднання до цієї спільноти.
Анна Пасічник, рекордсменка, сказала: «Якщо я могла плавати день, то я можу зробити все». І «ключ» тут навіть не фізична підготовка, а психологічний настрій. Можна бути ідеально підготовленим, але без внутрішнього стрижня цього не витримати. Тому на ультраплавання часто приходять люди старше 30 років.
– Понад 30?
– В середньому, нашим учасникам 35-40 років. Рекордсменці Ганні Пасічник десь 30-31, найстаршій учасниці запливу 56 років, наймолодшій – 30.
Ультраплавання – це не про молодість, а про психологічну готовність. Ми вважаємо, що якщо ти проплив понад 15 км, це вже ультра. Зазвичай це 6-9 годин у воді. Але до 24-годинного запливу ми допускаємо лише тих, хто має досвід: без підготовки це просто неможливо.
Найважче плавати вночі. FB Лана Вєтрова
Ультраплавець не обов'язково має бути професіоналом, головне – дисципліна та віра в себе.
– І все ж: день у воді – це не лише втома, а й харчування, сон та елементарні побутові речі. Як це працює?
– Все за правилами. Ми використовуємо британську систему встановлення рекордів, її використовує українська Книга рекордів. Суть така: спортсмен пливе годину, потім має право на 5 хвилин відпочинку. Хвилини можна накопичувати, але лише до 30 хвилин.
У нас був маршрут довжиною 1 км із системою чіпів: учасники виходили на берег, проходили через арку, швидко їли – а потім знову поверталися у воду. Харчування – ключовий фактор, без нього неможливо плавати. Для цього зазвичай використовуються спортивні гелі, ізотоніки, BCAA. Але багато хто також приймає «психологічну їжу» – згущене молоко, солоні огірки: важко прожити день лише на гелях.
Найважче – ніч. Ми спеціально починаємо плавати ввечері, о 19:00, щоб найважча частина дня – повна темрява – припала на перші години плавання, коли у нас ще є сили.
Перед стартом спортсмени проходили нічні тести для акліматизації своїх тіл. В середньому, протягом місяця підготовки кожен плавець пропливав 150-200 км плюс тренування в спортзалі. Це ціна щоденного запливу.
Переглянути цей пост в Instagram
– Як ви готуєтеся до таких складних дистанцій?
– Щоб витримати наддовгий заплив, спортсмени тренуються на дистанціях 150-200 кілометрів. Але на старті спортсмен ніколи не залишається на самоті. У кожного є підтримка – помічник, який годує, намазує вазеліном, наносить сонцезахисний крем, підтримує морально. Адже плавець повинен думати виключно про заплив. Якщо він починає хвилюватися про те, що їсти чи як все організовано, це відволікає та забирає сили. У когось одна підтримка, у когось ціла команда з чотирьох осіб.
Були навіть масажисти – партнерська студія «PhysiOkay» допомагала під час коротких перерв – спортсмени їли та отримували масаж одночасно, бо час був обмежений.
– Розкажіть про атмосферу запливу?
– Ми намагалися зафіксувати всі моменти. На акаунті CrazyChallenge в Instagram є відео, яке здобуло особливу популярність: наш учасник Рома після 20 годин плавання сидить на стільці, масажист розминає йому плечі, асистент намазує крем на обличчя, а він закурює сигарету.
Але, звісно, це відео не про куріння, а про психологію. Просто людині в той час так потрібно було розслабитися.
Переглянути цей пост в Instagram
– Які моменти запливу вам найбільше запам’яталися?
– На озері Блакитне брали участь 52 особи. Найяскравіший приклад – Андрій Шимко, який плив 24 години без відпочинку. За п’ять годин до кінця у нього сильно заболіло плече, а поруч із ним йшов мій учень Влад Каченко, який був зареєстрований на 6 годин.
Як пізніше виявилося, Влад плавав з температурою та болем у горлі. Вони пройшли разом 10 км, щоразу мовчки плескаючи один одному в долоні. На останньому колі Андрій сказав: «Я зараз викладуся на повну». Влад попросив: «Чекай мене на фініші».
Андрій поплив першим, упав на пісок, відмовився йти до лікарів, поки не побачить свою партнерку. Коли Влад поплив, вони обійнялися і обидва плакали. Це були сльози болю і щастя.
Інший приклад – Настя Степанчук, плавчиня-аматорка, яка займається плаванням два з половиною роки. Її чоловік служить у Збройних силах України, і для неї це було особистим викликом. Були моменти, коли вона засинала у воді, але знаходила в собі сили рухатися далі. На фініші емоції були колосальні – як для неї, так і для глядачів.
Загалом, кожен учасник пройшов свій шлях: хтось плакав, хтось сміявся, хтось виглядав абсолютно спокійним. Але коли вони перетнули останню межу, це було незабутньо. Глядачі аплодували стоячи, партнери допомагали зробити все масштабно та красиво. Думаю, ці емоції залишаться з людьми на все життя.
Ми хочемо показати: людські межі умовні. Щоб стати ультраплавцем, не обов'язково бути професіоналом. Потрібні бажання, дисципліна та віра в себе. Ці запливи доводять: немає нічого неможливого.
Учасники знають, що виглядають трохи дивно, і іронічно насміхаються з цього. Фото: instagram.com/crazy.challenge.swim
Анастасія Степанчук: Під час запливу чоловік з передової висловив мені слова підтримки
24 години у відкритій воді – це виклик, на який не кожен наважиться. Особливо без спортивної освіти. Але для Анастасії плавання стало не лише видом спорту, а й способом боротьби з тривогою під час війни.
– Анастасії, здається, ти нещодавно тренуєшся, що спонукало тебе взятися за такий неймовірний челендж?
Мрія Анастасії – переплисти Босфор. Фото: надано Анастасією Степанчук
– У листопаді виповниться три роки, як я займаюся плаванням. У мене не було дитячого досвіду, але прогрес йшов швидко. Плавання стало для мене способом підтримувати свій психологічний стан під час війни. Саме тому я почав у 2022 році, вирішивши максимально зануритися в процес.
– Чому ви обрали плавання? Зазвичай люди надають перевагу рукоділлю, в’язанню, кулінарії, малюванню для самозадоволення.
– Я завжди любила плавання: це активний, але щадний вид спорту. Крім того, я починала в команді – у нас є тренер, друзі, своя «міні-спільнота». Це не лише вид спорту, а й місце, де можна знайти підтримку та нових близьких.
– Як ви вирішили взятися за таке велике плавання, не маючи спортивного досвіду?
– У лютому я вже пробував плавати в басейні один день, і відкрита вода стала логічним продовженням. Хотілося зробити щось особливе, випробувати себе. Головною мотивацією була цікавість: як проходитиме підготовка, яким буде процес, чи зможу я дійти до кінця.
– У який момент запливу було найскладніше?
– Несподівано для себе – на початку. Адже зазвичай ближче до кінця стає важко. Але з перших годин я не відчував себе у формі, швидкість підводила, а попереду – 22 години боротьби. Думки про посередній результат гнітили. Але присутність команди допомогла: я зустрів на дистанції свого колегу Рому – відчув полегшення.
– Окрім плавання, ви ще й були організатором. Це не заважало?
– Так, я співорганізатор Crazy Challenge. Для мене це було подвійне випробування: організувати челендж і пропливти 24 години самостійно. За кілька годин до старту я ще вирішувала робочі питання. Було важко рухатися далі, але я мусила – інакше б не вижила.
– Що ви їли під час плавання? Що додавало вам сил?
– Здебільшого, це спортивні гелі та харчування. Для різноманітності я спробував копчену моцарелу – мені вона не сподобалася (сміється). Але найбільше сил мені дала команда. Люди виходили на трасу на різні дистанції: на 3, 6, 12 годин. Бачити їх, обмінюватися посмішками – це дуже підтримувало.
– Які емоції ви відчували на фініші?
– Щастя. І сльози теж були. Я згадала всю важку підготовку. Я зрозуміла: я зможу це зробити, я дійшла до кінця.
Анастасія Степанчук та Діна Німирович (праворуч), які спеціально приїхали з Абу-Дабі на змагання. Фото: надано Анастасією Степанчук
– Як ваш чоловік відреагував на ваш запис?
– Він дуже пишається, він уже розповів командиру. Моя берегова команда підтримувала з ним зв’язок під час встановлення рекорду – він передавав мені через них слова підтримки. Його участь була для мене величезною підтримкою.
– Найскладніший час для плавання називається ніч. Як ви з цим справлялися?
– Вночі мені дуже хотілося спати, я засинаю прямо на ходу. У басейні так не відчувається, а в природних умовах організм гостро реагує на зміну доби. Але доріжка була гарно освітлена буями, вони виглядали як атракціон. Дякую за це Олександру. Я чекала кожного наступного вогника – це майже перетворювалося на медитацію. Нічне купання було моєю маленькою мрією.
– Як ти зараз себе почуваєш? Ти вже вийшов з цього челенджу?
– Нічого страшного. Гідрокостюм трохи натер мені шкіру, але це нічого. Після челенджу мені навіть вдалося зробити пару тренувань.
– Чи допомогла вам робота масажистів на пляжі?
– Так, я одного разу скористався цією можливістю. Наш партнер-фізіотерапевт знає мою специфіку з тренувань. Після заняття стало легше – і я продовжив плавати.
– Що для вас є Crazy Challenge і які ваші плани на майбутнє?
– Це окреме життя, як серіал з несподіваним фіналом. Поки що планів немає – хочу відновитися. За 7 місяців у мене було два щоденних запливи, а це багато.
Я мрію, щоб війна закінчилася, і ми всією командою перепливемо Босфор. Це лише 6 км, але символічно це міжконтинентальний старт.
Слова від переможців
Анна Пасічник:
– Було важко всі 24 години. З перших кілометрів я думав, як пропливу ще двадцять. Вранці стало холодно, до обіду сильно боліло плече, а усвідомлення того, що попереду ще десять годин, було просто нестерпним. Хотілося гарячого душу та подвійного чізбургера. Але здаватися у мене не було можливості.
Я хочу пам'ятати кожну хвилину цього запливу, бо тут я прожив маленьке щасливе життя. Для мене цей виклик означає одне: я можу все.
Переглянути цей пост в Instagram
Андрій Савицький:
– Я співав пісні подумки, рахував кілометри, думав про те, щоб моя команда не замерзла на березі. Це за межею нормального та доступного. Я перевершив себе. Мабуть, я ще не до кінця цього усвідомив. Вір у себе та своїх людей.
Андрій Савицький — професійний тренер та ультрамарафонський плавець. Фото: instagram.com/andrew_savitskiy
Источник: kp.ua
