27 листопада 1863 року народилась Ольга Кобилянська на Буковині. Знаменита літераторка, представниця течії модернізму, захисниця прав жінок, яка розбиралася у філософії та гастрономії — Кобилянська була однією з найяскравіших особистостей українського мистецтва. Індивідуальність прогресивних переконань, вона певною мірою випереджала свій час. Її героїні відрізняються освіченістю, емансипованістю та нескінченними пошуками ідеалу. Сьогодні відкриваємо маловідомі сторони цієї відважної леді.
Ольга Кобилянська
Реклама.
СУВОРИЙ БАТЬКО
З’явилася на світ Ольга Кобилянська в містечку Гура–Гумора на Південній Буковині 27 листопада 1863 року. Її мати — наполовину німкеня, яка прийняла греко-католицьку віру з поваги до чоловіка. Батько — невеликий чиновник, дворянського походження, з Наддніпрянщини. Ольга була четвертою із семи дітей у родині. Родина жила бідно. Навіть декілька крейцерів на листи доводилось випрошувати зі сварками.
Мати намагалася навчити дочок гарних манер, вмінню підтримати бесіду, поводитися в товаристві. Батько ж вважав, що його завдання — дати гарну освіту синам, а дівчата вийдуть заміж. Тому Кобилянська мала тільки початкову освіту, закінчила так звану нормальну школу в Кимпулунзі. І протягом усього життя займалася самонавчанням.
ЛЮДИНА ВСЕБІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ
Читання, живопис, музика, театр, їзда верхи — і це ще не весь перелік захоплень Кобилянської. Читання для неї було і дозвіллям, і необхідністю, так вона вивчала світ. Малювала Ольга зі шкурних причин, щоб потайки продати роботи й купити кукурудзи для голубів. Театр письменниця обожнювала, тому що хотіла стати актрисою, щоб подорожувати та заробляти власні гроші. Якось у неї виникла думка вступити до театру товариства “Руська бесіда”. Її навіть покликали на проби, за умови, що буде згода батьків. Але Ольга навіть не уявляла, як розповість про це батькам і якою буде реакція. Тому попрощалася зі своєю мрією стати акторкою. Згодом Кобилянська стала кінолюбителькою. Дивилася фільм тричі: вперше — для загального перегляду, вдруге — придивитися до гри акторів, а втретє — спостерігати за конкретним актором. Були у письменниці й містичні зацікавлення. Вона брала участь у спіритичних сеансах і любила тлумачити сни.
Ольга Кобилянська
В 35 БУЛА ВІДОМОЮ В ЄВРОПІ
Першими літературними спробами юної Кобилянської були вірші, казки, перекази, написані німецькою мовою. У 17 вона пише першу автобіографічну повість — “Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини”, теж німецькою. Тоді вона ще не мала ані власного стилю, ані чіткої цілі. Писати українською дівчина почала після знайомства з донькою лікаря Софією Окуневською. Саме Софія переконала Ольгу, що та повинна творити для вітчизняної публіки, навчила фонетиці та подарувала українські книжки. Згодом її творчість високо оцінять і Іван Франко, і Леся Українка.
У 35 її прізвище було вже добре знане в Європі та Буковині, хоч вона й жила на краю Австро-Угорської імперії. Твори Кобилянської друкували та перекладали німецькою, чеською, польською. Вона отримала стипендію з Відня за свою літературну діяльність і часто відвідувала тодішню столицю.
ПОДРУГА ЛЕСЯ УКРАЇНКА
У Ольги Кобилянської було багато друзів. Але дружба з Лесею Українкою була особливою, сповненою підтримки, належної віри та розуміння. За життя вони бачилися всього три рази, а дружили — 14 років. Єдине спільне фото письменниць зроблене в Чернівцях, в 1901 році. Одну фотографію Леся зберігатиме на своєму робочому столі, а іншу Ольга триматиме в альбомі.
Леся Українка та Ольга Кобилянська
Вони були близькі по духу, захоплювались одна одною, обидві цікавилися музикою, фольклором і етнографією. Їхня дружба відбувалася в численних листуваннях. І до сьогодні збереглися листи Лесі Українки до Ольги Кобилянської й лише один лист Ольги до Лесі.
САМА ЗРОБИЛА ПРОПОЗИЦІЮ
У 1919 Ольга Кобилянська пише заповіт: “Будьте здорові та згадуйте мене. Я ніколи не була щасливою. Найкращі миті були в мене, коли я писала і закінчувала мої твори. До так званої "слави" була я в глибині душі байдужа. Любила я мої мрії, гори, усипане зірками небо, іноді — рівнини, осінь і свого Небесного суддю. Всіх тих небагатьох чоловіків, яких я любила, я пізніше зневажала, за винятком Сріблянського і одного лікаря з Наугайма… Все інше було некультурне і зневажливе”…
Осип Маковей помер у 1925 році. У день його похорону Кобилянська блукала в горах і ридала. Ці відносини тривали десять років і завершились нічим. Вона йому призналася, а він злякався. Для Маковея то була просто літературна приязнь, а Кобилянська помирала від кохання. І він одружився з іншою.
ПРО ДІТЕЙ
У своєму щоденнику Кобилянська міркувала про родину та виховання дітей. Але в житті все склалося по-іншому. Вона не вийшла заміж, проте мала названу дочку Олену. Олена була позашлюбною донькою брата Кобилянської, Олександра, яку письменниця офіційно удочерила. У них були справжні відносини доньки й матері. Ольга була наставницею для Олени і всіляко піклувалася про неї.
ОСОБИСТІ ФІНАНСИ
Ольга Кобилянська заробляла власними творами, але не настільки, щоб вистачало на життя. Вона поділяла тезу Лесі Українки, що письменник — це людина, якій треба одягатися, відпочивати, мати свої гроші. Кобилянська успадкувала і гроші, і майно від своїх батьків. Вона була основною спадкоємицею, оскільки жила з батьками й допомагала їм по господарству. А свій власний будинок в Чернівцях письменниця придбала за гонорар — 9 томів творів, які видали у Харкові з 1927 по 1929 роки. В цьому будинку зараз працює музей Ольги Кобилянської.
ЗАВЕРШУВАТИ КОЖЕН ВЕЧІР КНИГОЮ
Життєве переконання письменниці: “Кожен вечір завершуйте книгою”. Навіть коли Ольга була немічною та паралізованою, вона все одно дотримувалася цього правила. Їй тоді читала дочка Олена.
Текст: Оксана Багрій
