3 серпня православні християни всього світу вшановують пам'ять святих Онуфрія Мовчазника та Онисима Затворника. Ці святі постаті відомі за свої аскетичні досягнення, під час яких людина відмовляється від матеріальних благ та суспільних переваг, шукаючи самотності та віддаляючись у келію, щоб об'єднати свій дух з Господом. Вважається, що в цьому стані суворої відданості людина може осягнути справжню віру та змінити своє життя, як повідомляє Ukr.Media.
Цю дату зазвичай називають Мовчальником або Безмовником. Назва свята пов'язана з давньою практикою: у день Онуфрія прийнято утримуватися від виступів, якщо в цьому немає крайньої необхідності.
Історія життя великих відлюдників
До наших днів збереглося дуже мало достовірних біографічних подробиць про печерських відлюдників. Існуюча інформація обмежена. Відомо, що Онуфрій Мовчазний проживав в Антонієвих печерах у VII столітті. Колись у цих горах стояли язичницькі капища з ідолами божеств та відведеними місцями для молитви. Замість них Антоній Печерський створив заглиблення, що нагадували землянки, де й жив. Багато духовенства наслідували його спосіб життя. Сам святий Онуфрій був послушником Києво-Печерського монастиря. Він вів аскетичне життя, присвячуючи весь свій вільний час молитвам за благополуччя своїх близьких та братів. Історичні записи свідчать, що чернець характеризувався суворою поведінкою, лаконічністю та серйозністю — ніхто не помічав, щоб служитель сміявся чи посміхався. На певному етапі свого життя чернець вирішив присвятити себе мовчанню — він практикував відлюдництво, проводив більшу частину своїх днів у самотності та дотримувався суворого посту.
Пізніше приклад відлюдника наслідував Онисим, який служив у Києво-Печерській лаврі. У XII-XIII століттях він також усамітнювався в Ближніх печерах, відмовившись від мирських надбань та гріховних спокус.
Точна причина канонізації цих ченців залишається неясною. Серед вірян широко визнано, що вони були удостоєні православного статусу за свою смирення, щиру віру та відданість Небесному Отцю.
Традиції та вірування
На початку серпня господарі почали збирати стиглі яблука, що опадали з дерев. Вони готували консерви на зиму — переважно варили варення та сушили скибочки для компоту. Також вони варили з цих плодів квас та домашнє вино. Вживання сирих яблук не рекомендувалося; їх призначали зберігати про запас.
На Онуфрія Мовчазного стало звичним оглядати комори та засіки, де зберігалося зерно. Чоловіки оцінювали стан підлоги, перевіряючи наявність іржі на цвяхах або дверних петлях. Жінки в господарстві займалися легшими завданнями — виносили припаси, провітрювали, чистили та сушили приміщення, щоб запобігти псування зерна. У деяких місцевостях існувала традиція пускати кота в комори, щоб ловити мишей. Працювати було необхідно в повній тиші. У випадках нагальної необхідності дозволялася коротка розмова, але не більше.
У день Онуфрія люди спостерігали прикмети, що віщували майбутні зміни погоди. Рясна ранкова роса свідчила про низький врожай льону, тоді як холод і прохолода в ніч свята натякали на ранню зиму; навпаки, туман перед світанком свідчив про швидке потепління.
Джерело: ukr.media
