Що б ви не вирішили зробити на День Києва — це ніколи не зможе повністю виразити вашу прихильність до дорогої столиці. Для vogue.ua ми запросили українських журналісток та ведучих відеоподкасту «Без назви» Богдану Неборак та Настю Євдокимову створити кілька уявних полиць, заповнених їхніми улюбленими творами про Київ — і, звичайно ж, поділитися своїми щирими почуттями до нашого міста.
Реклама.
Богдана Неборак та Настя Євдокимова
«Наша добірка різноманітна: від «золотої книги нашої літератури» (як Михайло Грушевський називає Києво-Печерський патерик) до найновіших поетичних голосів», – зазначають Богдана та Настя. «Українська література багата на історії кохання, ретро-казки, драматичні оповіді та детективну прозу, дія якої відбувається в Києві. Якщо спробувати згадати їх усі, разом із глибокими науковими дослідженнями міського життя середньовіччя та сучасною документальною літературою про 21 століття, а також бароковою поезією та жіночою літературою, есе про Революцію Гідності та розповідями про містян та Першу світову війну, то вийде кілька сотень творів».
Ми не хотіли втискати все в одну добірку, тому створили власний список, який дозволяє нам любити, пізнавати та цінувати місто; твори, які ми прагнемо помістити на особисту полицю, заради яких ми прагнемо відвідати бібліотеку. Ця збірка відображає наші перші літературні зв'язки з Києвом». Автори представляють цю добірку без власних коментарів, оскільки тексти розташовані хронологічно.
Вона включає дитячу літературу, яка пропонує стежки для прогулянок з малюками. Є окремі поетичні твори, де ліричні персонажі розмірковують про місто та його нюанси, висловлюють любов і стають свідками революційних подій на вулицях. Є вичерпні романи, де місто яскраве, взаємодіє з персонажами, а часом навіть втілює головного героя. Крім того, є поетичні збірки, які отримали престижні державні нагороди, а також ті, яким майже століття, але ми лише починаємо їх заново відкривати.
Щось класичне
Київ, 1852
- Києво-Печерський патерик (XI–XIII ст.)
- Микола Гоголь «Тарас Бульба» (1835)
- Пантелеймон Куліш «Чорна рада» (1857)
- Іван Нечуй-Левицький «Хмари» (1874)
- Михайло Старицький «За двома зайцями» (1883)
- Володимир Винниченко «Записки кирпатого Мефістофеля» (1917)
- В. Домонтович «Дівчина з ведмедем» (1928), «Доктор Серафік» (1947), «Болотна Лукреція» (1947–1948)
- Валеріан Підмогильний «Місто» (1928), «Маленька драма» (1930), «Оповідання без назви» (1934)
- Євген Плужник «Хвороба» (1928)
- Олесь Гончар «Собор» (1968)
- Павло Загребельний «Диво» (1968)
- Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки» (1972, 2004)
- Григір Тютюнник «Моя субота» (1981)
- Валерій Шевчук «Три листки за вікном» (1986)
