Маргарет Тетчер, народжена рівно століття тому — 13 жовтня 1925 року, — займала посаду голови уряду Великої Британії з 1979 по 1990 рік і за час своєї політичної діяльності, можливо, здобула найбільшу славу серед британських політиків після Вінстона Черчилля.
Маргарет Тетчер із чоловіком на Даунінг-стріт після її тріумфу на виборах 4 травня 1979 року в Лондоні
Проте Маргарет Тетчер була не тільки політичним гігантом, а й культурною іконою. Мистецтвознавець Майкл Біллінгтон відзначав, що “Тетчер, ймовірно, не надто турбувалася про мистецтво, але вона залишила в ньому свій чіткий слід”. З її безкомпромісною політикою, непохитною вірою, розкішною зачіскою та фірмовою сумочкою в руках британська лідерка була об’єктом натхнення для гумористів, драматургів, кінорежисерів і творців пісень, незалежно від того, чи обожнювали її, чи в основному ненавиділи.
Реклама.
Від музики до кінофільмів, телебачення і навіть моди, політика і переконання Тетчер знаходили відображення в попкультурі, особливо в кінці 1980-х років, що передували її відставці. На нещастя для колишньої керівниці уряду, всі ці культурні відгуки були ліберальними, тому стосунки з попкультурою не склалися.
Музична опозиція
Популярна музика була політично ангажованою за часів Тетчер через серйозні соціальні протиріччя 1980-х. Незважаючи на її позитивний вплив на історію, включно з підтримкою фемінізму та жінок при владі, Тетчер зазнала критики від музичного світу. Від Елвіса Костелло до Пола Маккартні та Морріссі — музиканти створили ліричний протест щодо лідерки їхньої держави.
“Я не бачу радості, а лише смуток, я не бачу шансів на ваше світле нове завтра”, — співав гурт The Beat, закликаючи Тетчер подати у відставку в композиції Stand Down Margaret. У треку Tramp the Dirt Down Елвіс Костелло уявив день смерті Тетчер: “Коли вони, врешті-решт, кинуть тебе в землю, я встану на твою могилу і втопчу землю”. Колишній фронтмен The Smiths Морріссі пішов ще далі, лірично мріючи про гільйотину в Margaret on the Guillotine. Окремі музиканти разом із Полом Веллером і Біллі Бреггом сформували рух Red Wedge, щоб виступити проти Тетчер і підтримати лейбористську партію на виборах 1987 року.
Численні впливові британські гурти виникли за часів правління Тетчер, зокрема The Clash, Gang of Four і The Jam, які часто згадували урядовицю в різних піснях. Музикант Біллі Брегг сказав The Guardian: “Коли мене просять назвати моє найбільше джерело натхнення, я завжди кажу: „Маргарет Тетчер”. Хоч як я намагався їй протистояти, вона слугувала тлом для всіх пісень, які я написав протягом того неспокійного періоду”.
Кіноекран і сценічне мистецтво
Політика вільного ринку, яку підтримувала Тетчер, змінила та розділила Велику Британію, спричинивши прояв творчого гніву її опонентів. Покоління британських коміків, від Бена Елтона до Олексія Сейла, удосконалювало свої таланти, висміюючи Тетчер.
Лялька Маргарет Тетчер у шоу “Точна копія”
Для сатиричних ляльковиків популярного серіалу 1980-х “Точна копія” Тетчер була хуліганкою, що курить сигари, м’ясницею із закривавленим тесаком, владною лідеркою на чолі покірного кабінету міністрів. Наприклад, в одному зі скетчів Тетчер і її міністри зібралися на обід. Тетчер замовила стейк. “А як щодо овочів?” — запитала офіціантка. “Вони будуть те саме, що і я”, — відповіла Тетчер. До сатиричної гри також долучилися і в США в програмі Saturday Night Live, зробивши “залізну леді” героїнею багатьох сценок. В одній з них учасник “Монті Пайтон” Майкл Пейлін зіграв прем’єр-міністерку невдовзі після обрання на посаду й висміяв її “шолом з волосся”.
Перетворення Тетчер на театрального та екранного персонажа почалося відразу після того, як вона зайняла посаду. Однією з перших була вистава Anyone for Denis?, що розповідає про вечір 1981 року, який вона з чоловіком Денісом провела у Вест-Енді. У мюзиклі “Біллі Елліот”, що здобув премії Лоренса Олів’є і “Тоні”, шахтарі співають Merry Christmas Maggie Thatcher — пісню авторства Елтона Джона зі словами: “Ми всі святкуємо сьогодні, бо ще одним днем ближче до твоєї смерті”.
Кадр з фільму “Маргарет Тетчер: довгий шлях до Фінчлі”, 2008
Зараз шанувальники театру Вест-Енду можуть подивитися п’єсу “Аудієнція” про зустрічі королеви Єлизавети II з 12 прем’єр-міністрами, які змінювалися за час її тривалого правління. Ця п’єса — м’яка ліберальна драма, в якій монархиня докоряє Тетчер за її спротив санкціям проти апартеїду в Південній Африці.
Як персонаж на екрані Тетчер з’явилася в жартівливому епізоді наприкінці фільму про Джеймса Бонда 1981 року “Тільки для твоїх очей”. А стрічка “Моя прекрасна пральня” Стівена Фрірза — один із фільмів 1980-х, у яких Велика Британія часів Тетчер поставала як країна злиднів і расизму.
Також у попкультурі є драма про дочку бакалійника, яка стала першою жінкою-прем’єр-міністром Великої Британії. У телефільмі 2008 року “Маргарет Тетчер: довгий шлях до Фінчлі” залізна леді зображена як молода політикиня, що бореться за місце в парламенті. Наступного року вийшов телевізійний фільм “Маргарет” про закінчення кар’єри Тетчер внаслідок державного перевороту в 1990 році.
Мерілл Стріп у ролі Маргарет Тетчер у фільмі “Залізна леді”, 2011
Найвідоміше художнє перевтілення в Тетчер на екрані належить Меріл Стріп, яка зіграла роль політикині у фільмі 2011 року “Залізна леді”. За глибоку гру, якою прагнула зобразити свою героїню насамперед як людину, акторка отримала премію “Оскар”.
Майже через десятиліття в ролі Тетчер з’являється ще одна популярна американська акторка — Джилліан Андерсон. Вона зіграла Тетчер у відомому британському історичному шоу Netflix “Корона”.
Джилліан Андерсон у ролі Маргарет Тетчер у серіалі “Корона”
Літературний персонаж
Тетчер з’явилася на сторінках багатьох романів, що описують події 1980-х років. У своїх творах про неї часто згадував Фредерік Форсайт. Вона була незримо присутньою в романі Алана Ґоллінґгерста “Лінія краси” 2004 року, який отримав Букерівську премію, і події якого відбуваються в розпал правління Тетчер. Сотні політичних коміксів не залишили її поза увагою. І, звичайно ж, величезну кількість книжок про її політичну діяльність, зокрема й авторства самої Тетчер, неможливо розмістити на декількох полицях з науково-популярними книгами.
Маргарет Тетчер на конференції консервативної партії в Брайтоні. Того ж дня ІРА намагалася вбити її за допомогою бомби, 1984
Маргарет Тетчер перебувала на своїй посаді довше, ніж хтось міг очікувати. Але її справжня перемога полягала в іншому — вона назавжди змінила культурний горизонт. За останні сорок років “залізна леді” стала героїнею десятків різних мистецьких творів — непогане досягнення для жінки, чиї відносини з мистецтвом ніколи не були простими.
