Є на землі місця, немов особливо призначені для прославлення величі Творця, що нагадують про первозданну гармонію буття. Досить часто вони відокремлені від навколишнього світу природним кордоном. На Русі одним із таких місць був і залишається Валаам – архіпелаг у Ладозькому озері, з розташованим на ньому Спасо-Преображенським монастирем.
Екскурсію із відвідуванням Спасо-Преображенського монастиря можна замовити у будь-якому екскурсійному бюро міста Петрозаводська. Екскурсія передбачає проїзд автобусом до міста Сартавали, проїзд до острова Ладозьким озером на «Ракеті» протягом приблизно години, екскурсія з екскурсоводом островом з відвідуванням діючих храмів, піший похід островом і назад до Петрозаводська в тому ж порядку. Екскурсію можна розпочати і в самій Сартавалі, звичайно, попередньо до неї діставшись. На екскурсію на комфортабельному теплоході можна поїхати з міста Приозерська Ленінградської області або з Санкт-Петербурга.
У монастирі є готель та житло для послушників, але місць не дуже багато, і зазвичай немає можливості залишитися пожити при монастирі.
Можна пожити на острові у своєму наметі, зі своїм продовольством, для цього є спеціально відведені місця.
Архіпелаг складається із п'ятдесяти островів загальною площею тридцять шість квадратних кілометрів. Назва “Валаам” перекладають з фінської, як “висока земля”, інший переклад, як “земля клятви”, “земля світла”. Існує думка, що назва походить від імені язичницького бога Велеса. Згідно з Валаамським переказом, у давні часи, коли фінно-угри, що жили в Приладожжі, і слов'яни тільки готувалися прийняти християнську віру, острови були гігантським язичницьким капищем. За переказами, один із перших учнів Христових – святий апостол Андрій Первозванний, просвічуючи скіфські та слов'янські племена, вирушив із Новгорода на Валаам, де й спорудив кам'яний хрест. Святий апостол передбачив велике майбутнє Валааму. З десятого століття, тобто з часу хрещення Русі, веде свій початок чернеча обитель на Валаамі.
Монах грецькою означає «самотній», «самітник», російською – «інок», тобто інший, інший. Монашество – це шлях до Христа, до набуття у ньому вічного життя, через послух духовному отцю і священноначалію, нестяжання, відсутність власності, цнотливість. Своїм трудом, як видимим втіленням своєї любові до Бога, ченці створювали подобу раю землі. Але головне призначення ченця – це молитва. Молитва за ближніх і далеких, за тих, хто «ненавидить і любить», за весь світ, «що лежить у гріхах». Саме ця праця та молитви людей, очищених у послуху, ще й зараз, після чергового півстолітнього руйнування, роблять це місце таким привабливим для віруючих та тих, хто шукає людей.
Незвичайне почуття охоплює тебе, коли йдеш алеєю з трьохсотрічними дубами, повз тихе озеро, навіть захоплює дух. А ялицева алея та ігуменський цвинтар – це обитель спокою, тут навіть невіруючій людині хочеться молитися, а може, плакати чи складати вірші. Душа проситься назовні… Тихі і суворі каплички, кам'яні мости, поклонні хрести, що там там зустрічаються на дорогах, незвичайної краси види Ладозького озера, блакитні куполи храму в синьому небі, дзвін…. У вас не виникне питання, чи варто мені, невіруючому, приїжджати сюди. Ви відчуєте всією душею красу та спокій цього благословенного місця.
Вдалої вам подорожі!
