У традиціях багатьох східних народів життя вдови часто позначене горем, а в деяких випадках і трагедією. Це значною мірою пояснюється тим, що становище та фінансова стабільність жінки історично залежали від її чоловіка. Після його смерті вона втрачає свій соціальний «якір» і часто стикається з відсутністю спадщини або засобів для утримання, стаючи таким чином тягарем для родини чоловіка або для своєї власної. Багато вдів після смерті чоловіка змушені проживати зі своїми свекрами до кінця життя, терплячи постійні приниження та жорстоке поводження, як повідомляє Ukr.Media.
Вдови часто позбавляють своєї людяності. Таке сприйняття походить із забобонів, які іноді вважають вдову відповідальною за смерть чоловіка (якщо її доля вважалася несприятливою, це могло йому «зашкодити»), а також із фінансового тягаря утримання «непродуктивного» члена сім'ї.
Численні східні релігії та секти передбачають ще жахливішу долю для вдів. Дискримінація, бідність, голод, жорстоке поводження і навіть смерть нависають над східними жінками з моменту смерті їхніх подружжя. Важливо визнати, що хоча певні тлумачення релігійних писань могли бути використані для раціоналізації такого ставлення, багато реформаторських рухів і навіть окремі секти в цих віруваннях засуджують жорстоке поводження з вдовами.
Це особливо стосується вдів в Індії, особливо зі штату Раджастан, де жахливий ритуал, відомий як саті, продовжує практикуватися й донині. Раджастан характеризується своїми сильними традиціями та історією, пов'язаними з кастою раджпутів, серед яких практика саті іноді мала особливе значення як знак честі та вірності, що сприяло її тривалішому існування, ніж в інших частинах Індії.
Дві форми вдовиного «життя»
Озираючись на стародавній культ Шиви, стає очевидним, що навіть тоді існували два різновиди принизливих умов щодо існування жінки після смерті чоловіка. Ці «дві форми» (біле вдівство та саті) представляли різні, але однаково обмежувальні шляхи для жінок.
Перша, відносно м’яка форма вдівства в Індії, відома як «біле вдівство» (або від’ябха), дозволяє їй просто існувати. Не жити в якомусь конкретному місці, а просто жити — прокидатися щоранку, дихати та ходити вулицями. Це був основний сценарій для більшості вдів.
Однак сумнівно, що це «біле вдівство» можна описати як повноцінне життя. Кастові вимоги до такої вдови суворі: вона повинна коротко підстригти волосся і ніколи не дозволяти йому відростати, відмовитися від будь-якого подальшого шлюбу та вести життя, виключно присвячене духовності, дистанціюючись як від своєї родини, так і від родичів чоловіка. Ці обмеження (гоління голови, носіння простого одягу, відмова від прикрас) символізували її «смерть» для світського світу та суспільства, перетворюючи її на особистість поза межами традиційних соціальних зв'язків.
Відмова від повторного шлюбу також виявилася економічно вигідною для родини померлого чоловіка, оскільки запобігала передачі будь-якої можливої спадщини чи майна іншій родині через повторний шлюб. Народження жінкою в певній касті, не кажучи вже про те, щоб стати вдовою, вважалося майже прокляттям! Таким чином, «білі вдови» переважно проводили свої дні, молячись у храмах.
Жахливий ритуал саті
Другий тип звичаю, пов'язаний з долею вдови в Індії, викликає збентеження та жах у сучасній спільноті, оскільки майже незбагненно, що така практика може існувати у 21 столітті! Йдеться про так званий обряд саті — самоспалення вдови на похоронному багатті її чоловіка.
Ритуал саті був не просто самогубством, а радше складною церемонією, яка часто вимагала згоди громади чи родини, і її виконання могло принести «честь» родині, незважаючи на її жахливий характер.
Санскритський термін «саті» перекладається як «правда» або «реальний», і вважається, що назва ритуалу походить від індуїстської богині Саті. У розповіді про богиню Саті (першу дружину Шиви) стверджується, що вона покінчила життя самоспаленням на знак протесту проти неповаги батька до Шиви, а не у відповідь на смерть чоловіка. Використання її імені для цього ритуалу є спірним і може бути сприйнято як спроба надати вчинку вдови благородний, божественний зв'язок, незважаючи на різний контекст міфу.
Традиційно церемонію проводили наступного дня після смерті чоловіка. Швидкість ритуалу позбавляла вдову часу пережити горе, зробити вибір або звернутися за допомогою, що посилювало психологічний тиск.
Найчастіше дружина померлого підходила до підготовленого, але незапаленого багаття та сідала біля останків свого чоловіка. Учасники церемонії спочатку виконували похоронні обряди, а лише потім запалювали вогонь. Рідше варіанти саті включали стрибок вдови у вже палаюче багаття або його підпалювання самостійно.
Питання «добровільності»
Виникає безліч запитань щодо добровільності такого ритуалу. Традиційно вважалося, що вдова повинна добровільно слідувати за своїм померлим чоловіком на похоронне багаття без будь-якого примусу. Однак у багатьох громадах жінки стикалися з тиском, щоб виконати саті. Ця «добровільність» часто була ілюзією, що приховувала величезний соціальний, емоційний та економічний тиск. Відмова могла призвести до повного соціального остракізму, життя в злиднях та постійному приниженні, що для деяких жінок могло здаватися гіршим за смерть.
Якщо жінка відмовлялася брати участь у саті, її могли вигнати з громади, ставши ізгоєм. Також були поширені випадки, коли жінку, яка порушувала давню традицію саті, вбивали родичі її померлого чоловіка. Вбивство перебіжчика могло бути зумовлене не лише дотриманням традиції, але й бажанням родичів померлого чоловіка претендувати на майно вдови, якщо таке було, або просто полегшити фінансовий тягар її утримання.
Щоб зберегти видимість ритуалу, вдів часто зв'язували та кидали у вогонь. У деяких випадках їх залишали зв'язаними у незапаленому багатті або прив'язували до тіла чоловіка. Ці деталі підкреслюють злочинну, а не ритуальну суть багатьох випадків саті, показуючи, що часто це було вбивство, замасковане під традицію.
Історичні свідчення та спроби заборони
Давньоіндійські твори мистецтва та літературні записи підтверджують, що такі вбивства були поширеною практикою протягом останнього тисячоліття. Окрім картин та літератури, свідчення саті також задокументовані в описах іноземних
Джерело: ukr.media
