Податок на дохід від депозитів не є нещодавньою розробкою; його було запроваджено ще у 2014 році. Однак, як повідомляє Ukr.Media, вкладники продовжують висловлювати своє невдоволення цим податком.
Це особливо актуально зараз, оскільки з початку 2025 року в Україні діє оновлена ставка у розмірі 23% (відповідно до Закону України № 4015-IX, що набрав чинності 28 листопада 2024 року), яка включає 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 5% військового збору.
Виняток становить для військовослужбовців та співробітників певних державних установ (АСУ, СБУ, СЗРУ, ГУР, ДПСУ, Держспецзв'язку, Державної спеціальної транспортної служби, Національної гвардії та УДО), для яких ставка військового збору залишається на рівні 1,5% за умови подання ними необхідних документів до банку.
Щоб проілюструвати це, розглянемо простий приклад. Якщо ви внесете 100 тисяч гривень під річну процентну ставку 16%, банк генеруватиме для вас 16 тисяч гривень доходу. Після вирахування податків у вас залишиться приблизно 12 320 гривень — саме стільки ви фактично отримаєте.
Крім того, багато людей заощаджують гроші не лише на майбутні потреби, але й з наміром жити повністю на відсотки, не працюючи. Можливість цього – це окрема цікава тема, яку ми вже досліджували: скільки потрібно внести в банк, щоб жити на відсотки, не працюючи?
Я мав розмову з менеджером банку, який відкрито поділився розчаруванням вкладників. Примітно, що скарги відображали знайомі почуття — люди досі не розуміють, що саме оподатковується і чи справді уряд «забирає» їхні заощадження.
«Я роками заощаджував ці гроші, а тепер вони їх оподатковують»
Це емоційне твердження не враховує один важливий аспект.
Податок застосовується не до самого депозиту, а виключно до доходу, який банк генерує для вкладника. Іншими словами, самі заощадження не оподатковуються, тому їхня загальна сума залишається незмінною.
«Якщо ви вкладаєте на депозит 100 тисяч гривень, і банк заробляє 10 тисяч гривень щорічно, то оподатковуються лише ці 10 тисяч, а початкові 100 тисяч залишаються недоторканими».
Цей принцип застосовується майже до всіх форм доходу: коли ви здаєте нерухомість в оренду, податки стягуються не з вартості нерухомості, а з доходу від оренди.
«Я вже сплатив податки зі своєї зарплати, а тепер вони знову її оподатковують»
Тут пояснення аналогічне. Зарплата, яку ви внесли на свій рахунок, повторно не оподатковується. Податки застосовуються лише до «нового» доходу — відсотків від депозиту.
Ось аналогія з бізнесом:
«Якщо ви заробили гроші, придбали за них нерухомість, а потім здавали її в оренду, дохід від оренди також оподатковується, навіть якщо початковий заробіток вже був оподаткований».
«Банки отримують прибуток від моїх грошей, вони інвестують мої заощадження, а я плачу податки»
Це справедливо — банки справді використовують депозити для отримання прибутку. Без цих депозитів банки не змогли б надавати кредити. Банки діляться частиною свого прибутку з вкладниками, виплачуючи відсотки за депозитами.
Банки також сплачують податок на прибуток зі свого прибутку. Податок на депозит застосовується до доходу, отриманого вкладником.
«Банк може видати кредит під 20%, компенсуючи вкладнику 10% — ця різниця покриває витрати, ризики та прибутки банку. Ви оподатковуєтеся лише з ваших гарантованих 10%.»
“Чому інфляція не враховується в податкових розрахунках?”
Чесно кажучи, цей коментар дещо несподіваний — чому інфляцію слід враховувати? Однак цікаво відзначити, що інфляція певною мірою впливає на розмір податкової бази.
«Якщо інфляція становить 10%, а ваш депозит приносить 8%, реальна купівельна спроможність зменшується, проте закон враховує лише номінальний прибуток, а не фактичну вигоду».
«Чому було запроваджено податок на депозити, якщо в інших країнах його немає?»
Дійсно, багато країн не стягують окремого податку на процентний дохід від депозитів. Такий дохід просто включається до інших доходів особи.
«У більшості розвинених країн оподаткування відсотків не є винятком, а радше частиною загального оподаткування доходів. Системи відрізняються: в деяких місцях банки автоматично утримують його, тоді як в інших громадяни повинні декларувати його самі».
Наприклад, так це працює в США. Там банки щороку надають вкладникам письмове повідомлення, якщо дохід від депозиту перевищує 10 доларів. Однак, навіть якщо дохід менший, він все одно враховується в загальному доході особи та може оподатковуватися.
«У Німеччині банки автоматично утримують податок з доходів від депозитів; у США громадянин декларує його. В Італії діє фіксована ставка для пасивного доходу».
Деякі країни запроваджують спеціальні податки, подібні до нашого податку на дохід від депозитів, часто зі значно вищими ставками. Наприклад, у Великій Британії ставка становить 20% для відносно низьких доходів, а якщо дохід перевищує 150 тисяч фунтів стерлінгів, вона зростає до 45%.
«Багато країн пропонують низькі або майже нульові ставки за депозитами, що робить податкове питання менш обтяжливим, ніж у країнах з вищими ставками».
Я вважаю, що основною причиною невдоволення податком на дохід від депозитів є його запровадження після того, як раніше його не існувало. Звичайно, нікому не подобається платити за те, що раніше не стягувалося.
Однак, я впевнений, що люди поступово адаптуються, і, відкриваючи депозит, одразу ж розраховуватимуть, який чистий дохід вони отримають після сплати податків.
Важливе зауваження
Цей контент призначений лише для інформаційних цілей. Він не є фінансовою, податковою чи юридичною консультацією. Законодавство може змінюватися, тому ми рекомендуємо проконсультуватися з кваліфікованим фахівцем, перш ніж приймати будь-які рішення, пов’язані з вашими депозитами чи податками.
Джерело: ukr.media
