Людина, як істота мисляча, завжди прагнула жити довго. В ідеалі — скільки завгодно довго. Іншими словами, завжди йшлося про фізичне безсмертя. Але на шляху до нього виникали дуже серйозні перепони: хвороби, старіння організму, спадкові чинники, нещасні випадки.
Жахлива несправедливість полягає в тому, що людина в міру дорослішання набуває знання, досвіду, ціною помилок удосконалюється, але в певний момент усе це одним махом перекреслює смерть. Нераціональність природи вражає марнотратством «матеріалу». Якщо теорія Дарвіна вірна в людини, то природа має «виправити» ситуацію. Але це не спостерігається. Навіть найвидатніші генії смертні, а їхні діти часто взагалі ніяких натяків не мають на геніальність. Чому ж природа «вимикає» в еволюції такий важливий момент?
Постарілий організм несе в генах масу мінусів для потомства. Це давно відмічено. Народження дитини в літньому віці загрожує багатьма проблемами для нього. Насамперед, вони стосуються його фізичного стану. Пізніше проявляється відставання у розумовому розвитку. У віддаленому майбутньому відбувається передчасне старіння.
Виходить, природа передбачила все це і “вимикає” смертю можливість передачі старечого “сміття” наступному поколінню. Адже не випадково дітородні функції у людей похилого віку сильно обмежені. Але не вимкнено повністю.
Парадокс ось у чому. Припустимо, знання та досвід старих людей важливі для еволюції. Сама природа так не рахує. Але ж людина може її «підправити». Яким чином? Якщо безсмертя стане реально досяжним з урахуванням фіксації віку якомусь рівні.
Наприклад, у віці 50 років старіння повністю зупиняється. У соціальному плані така людина ще активна, може приносити суспільству користь і при цьому продовжувати поповнювати свої знання та досвід. Фантастика? В принципі ні. Якщо вести правильний спосіб життя, дбати про своє здоров'я, мати хорошу спадковість, то тривалість життя зростає.
Але безсмертя і тут не настає: ресурс органів може бути нескінченним. Пересадка органів – глухий шлях. Все одно настане момент, коли організм відмовиться прийняти орган донора. Мова про «приживлення» багаторазове, а не одноразове.
Замінити органи їх штучними аналогами? Створити цим біоробота? Така ідея теж давно не дає спокою вченим. Письменники-фантасти старанно обходять у своїх творах з біороботами тему їх самовідтворення над вигляді копії, і з «спадковим багажем» досвіду. На жаль, біороботи тут, як і людині, зелене світло не горить. Отже, теж глухий кут. І всі мрії про індивідуальне безсмертя особистості — лише мрії.
Але на цікаві роздуми наводить теорія вченого-фізика (великого фахівця з ядерної енергетики) Івана Філімоненка. Він вважається визнаним авторитетом у сфері нейтралізації радіації. У чому суть його теорії?
Якщо сказати двома словами, то її суть у тому, що основне джерело радіоактивного зараження організму — ізотоп калій-40. Розпадаючись в організмі, калій-40 серйозно впливає на клітини і тим самим на тривалість життя будь-якої істоти. Організм, зрозуміло, відновлює клітини, але ізотоп адже продовжує «працювати» і пошкоджувати інші клітини. Зрештою, настає момент, коли організм не встигає «ремонтувати» клітини. Для людини генетична «програма» з цим — трохи більше ста циклів масового відновлення клітин. Але якщо до цього «додаються» ще хвороби, виснаження організму поганим харчуванням, впливом шкідливих навичок (куріння, вживання спиртного), то термін життя сильно знижується.
Теорія І. Філімоненка спирається на серйозне відкриття Іраку. На його території раніше була шумерська держава, відома своїми правителями-довгожителі. Археологічними розкопками у шарах, що належать до періоду шумерів, було виявлено дуже низький показник ізотопу калій-40. Отже, цей ізотоп і в тілі шумерів був у низькій кількості. Але найдивовижніше та загадкове в тому, що історично до всесвітнього потопу відомі лише десять шумерських правителів. Сама ж допотопна клинописна історія шумерів на табличках — багато тисяч років! Виходить, що кожен із правителів жив по кілька тисяч років?
Містика і нісенітниця якась! Помилка із обчисленнями? Але як розуміти те, що багато довгожителів у наш час – люди з місцевостей, де знижений рівень калію-40? Схоже, що тривалість життя все ж таки сильно залежить від кількості цього ізотопу в нашому тілі.
А що стосується тисяч років — тут, на мій погляд, треба все ж таки зрозуміти, яким чином велася клинописна історія шумерами. Цілком можливо, що вона не збігається повністю із нашим поняттям часу. І тисяча прожитих років – сотня наших? Тоді за низького вмісту калію-40 в організмі сучасна людина при вдалому збігу інших моментів може прожити дві-три сотні років?
